ніжно

Дякую, Адріано;-)

:)
А я от все думаю, яке в мене відчуття виникає...

І яке ж?))

Варочко, мені задум дуже сподобався...Але треба допрацювати:

"Знецінений майстер, маестро забутого соло!"
і
"Вже не п’ється нектар, налийте мені коньяку". - бракує 1 склада

Знаю, віскі буває "скаламучене", а от "замучене? :)

"палив безнадійні мости" - не зрозуміла...

"хоч тут твій талант зберегти" - "тут" це де?

"хоч тут твій талант зберегти" - "тут" це де? - в межі кола.
"палив безнадійні мости" - не зрозуміла... - ці мости, які вже немає надії перейти.
А зі складами зараз попрацюю. Дякую, Вандо;-)

ОК, вдячна за пояснення, Варочко :)

Заходь ще, люба;-)

"Ще мить і серце моє розірветься з розпуки!" - перечитала - і тут складу бракує...

Тут поки не знаю... Нус - подумаю;-)

Щемить...
Ще мить (гарно) і серце моє (щось не те із складом) розірветься з розпуки!
І нектар вже не п’ється (краще п’ється із м’якотю?), налийте мені коньяку (Арарат? Жан-Жак?.
У гіркій безнадії до тебе протягую руки (можна протягнути не лише руки),
прагну сильних плечей, а знаходжу опору хистку (гарно).

Припадаю до рук (срібні струни розкраяли в шмаття). ("вичурно", задля майбутньої рими? Хоча гарно)
Дім старий, мов катівня замучених музою душ (Ориґінальний "Дім поетичний", ніфіґа собі музи де Сада пішли!).
Щось стікає з очей (Що?), я молюсь з істеричним завзяттям (уже казав, в Житомирі є церква "Заповіту Ісуса Христа", там так і роблять!).
То не сльози, мій любий, то просто розмазалась туш. (там де мала б біти ударний рядок, загадка стала банальністю, розкрила загадку, що то в тебе під очима (мішки де зберігається золото, жарт)).

Він. (якщо каже справді ВІН:

В моїх венах не кров, а дешеве, замучене віскі (у тебе коньяк у нього віскі, поетичні в майбутньому діти),
від моїх сигарет у кімнаті повітря – хоч ріж ("ржи", ваша поетична натура вустами хлопця? він сам у кімнаті і ви (окремо?) !гарна любов.)
Всім законам супроти рукописи тліють мов тріски (А ви хотіли б по-закону, як у Булгакова, рукописи не горять? Горять, Варваро, горять!!і я палив свої ранні...).
У старому каміні останній допалюю вірш. (якось немає протиставлення він/вона - усе казене вашими устами (у вас старий дім - у нього старий камін, у вас коньяк у нього - віскі, у вас істерична молитва у нього недопалені вірші...)

Твій знецінений майстер, маестро забутого соло! (самі бачите: якось невнятно, розпливчасто)
Струни рвав, ніби нерви, палив безнадійні мости (у нас п’ять років тому на одній із Житомирських літстудій всі у своїх віршах палили мости, жах! ВСІ... і ВИ?).
У руках моїх крейда магічне окреслює коло (красиво, але виходить так, що речі навколо вас існують незалежно від вас, своїм життям і своїм рухом: не ви, а крейда окреслює коло (можливо, це ознака сучасної поезії),
у німому бажанні хоч тут свій талант зберегти ("скромність найкращий шлях до неслави", але так, як ви і я презентуємо часто на Майстерні свої твори, це виглядає ДОСИТЬ НЕ ТАК).

Зауваж мені!
ПС1. Ти бач, нариваюся...

ПС2. Зазирни у мої етюди!

-Нектар як божествений напій, а не сік.
-Коньяк, а яка в біса різниця,аби хороший (я люблю закарпатський.)
-на рахунок струн, Ви колись грали на гітарі? Повірте, часом ті пальці мало не в кров...
-Сильна лірична героїня ховає сльози, навіщо майстру бачити як вона плаче? Туш - просто "відмазка".
-Горять, Олеже! Тому і пишу про те. А простір має бути у кожного свій (хоч би часом і трішки).
-Ми ж не чужі люди, тому багато схожого!
-З Вашою літстудією на жаль не знайома:( А мости всі палять... рано чи пізно.
-Часто генії не можуть реалізувати себе... Тому замикаються... От хоч би Сід Барет з Пінк Флойд!
Дякую, Олеже, за такий розлогий комент, дуже тішуся. По можливості відповіла. Якщо ще щось то питайте!
Щиро Ваша, Варвара.

І ще одне, Олеже, у руках таки флейта;-) І вірш не повністю реалістичний, то ж ліричній нероїні я приписала і те, що мені не властиво;-)

У перший рядок, на мою думку, можна додати тире:
"Ще мить - і серце..." - на позначення паузи, щоб втримати ритм. Хоч я і прихильниця "рваних" ритмів))

Виникає відчуття, що я це вже читала. Образи Майстра, крейда на окреслення магічного кола (не читали "Двоє" Дяченків, "Не руш моїх кіл" - Забужко? Втім, останнє, трохи інакша тематика, але схожість присутня), спалення віршів, струни і розмазана туш. Хороші образи, але вже трохи... "затерті"?
Існує дуже цікавий прийом -відхід від узагальненості та традиційних образів на користь "маленьких деталей" - але це просто мої вподобання)).
Дякую за вірш та роздуми.

На жаль не читала. Кажете затерті образи, можливо, але то одвічна проблема - майстер, вірна супутниця і вороже навколишнє середовище (якщо можна так сказати). Люба Нато, дякую за увагу, дуже тішуся з того!;-)

Можливо, справа дійсно в одвічній темі... Але тим цікавіше знайти і додати щось іще небачене))

Тут погоджуюсь на всі 100%, Наточко!;-)

Мені сподобалось, заувах не виникло. :)

Юрцю, то мій улюблений вірш, ну принаймні один з)))