Я, певно, перший читач, бо ухопив текст з лету, тобто тільки він блиснув на екрані. Щемливий твір. І наповнений по вінця. Сказано багато і все, наче сам скзав би, але не зміг.

Я радий. А то це така марудна штука: поки знайдеш ключ відповідних розмірів, поки всі гайки порозкручуєш, поки долізеш до тієї думки, поки проведеш заміну, а там щось і змазать треба чи підкрутить - ремонтних робіт на цілу ніч. :))))

Іване, ви праві! у мене маніакально-депресивний психоз, нав*язливі думки і до того ж я надто багато п*ю.. :)))
в мене не всьо про любов і музику.. але я задумалась..
дякую всім!!
дуже приємно, що комусь це сподобалось.
Юрію, ви ж можете! не прибідняйтеся! всі ми тут кльові і задумливі і закручені і всякі всякі такі.. ;)))

ну.. з усіх опублікованих віршів тіко один, Іване, без музики і без любови.. здається.. Ви 100% праві.. "рада директорів на своєму засіданні вирішила, що з нами щось треба робити"
;)))

Нічого не треба робити-пишіть те що подобається,те про що хочеться писати.

2 Юрій:
аргонавти.. золоте руно. то було давно. сьогодні - космонавти, роботи, фабрики.
2 Оксана:
я теж так спершу подумала "а мені справді от так пишеться!" але треба вже й про якісь там квіточки-їжачки-комбайни-губну помаду попробувати писати ;)
2 Уляна: воно не погано.. але Іван мав на увазі "скільки можна ПРО ЦЕ?" ;)
дякую всім за увагу! було дуже приємно бачити вас усіх тут! почастіше би так!