Ще раз, певно не завадить, висловлюю свою глибоку вдячність шановному Андрію Содоморі за можливість насолоджуватися листами Аннея Луція Сенеки.
Хоча відомий мислитель, в основному, і розвиває сказане багатьма до нього, але не роздмухує полум'я хворобливих інтелектуальних збочень, що так буйно запалали пізніше, і ще палатимуть, доки вогнище довкола нас не зведе свої остаточні порахунки...

"З листів, що їх пишеш мені, як і з того, що чую, виношу добру надію щодо тебе: не роз'їжджаєш то сюди, то туди, переміною місць не скаламучуєш свого спокою. Така метушня - ознака хворої душі. Перший доказ доброго ладу в ній - це, гадаю, вміти зупинитись і побути з самим собою. Зваж і на те, що читання багатьох авторів, гортання найрізноманітніших книг теж має у собі щось від тих блукань та непостійності. Лише з окремими, найобдарованішими, слід залишатися якомога довше, їхнім розумом(1) живитись, коли хочеш винести щось таке, що надовго б осіло у твоїй душі..."