Хорошо, что среди нас нет мусульман. Или они есть, но держатся и не восклицают "Аллах акбар" или "Бо-есм-э-аллах-у-рахим-ва-рахман". Или как-нибудь еще. Татары говорят немножко иначе. Могу вспомнить, если нужно. Но не в них вопрос.

А стихотворение написано, как мне кажется, красиво. Хорошее и достойное внимания обещание.
А с точки зрения теологии я не знаю, можно ли в своих фантазиях заходить настолько далеко.
Возможно, я просто привык не приземлять Отца небесного обратно - т.е., туда, где не было правды и нет. По крайней мере, а тех местах, которые мне известны.

Удач-дач-дач.

Доброго вечора, Алексію ІІІ, - може і Ваша правда, але Він "пронизує" усе наше буття і нас, а за тим - і "заземлюється" з власної волі. А кожен вільний у своїх думках, а отже і у фантазіях...
А Коран - класний літературний твір, а отже мусульманам велика дяка за цю пам"ятку...

Мої найкращі побажання!

Глибокий образ, гарний вірш., Десь згідна з Олексієм, але текст дарує надію і це основне.
Щиро!

Так, Маріє, він таки спускався до нас, і залишився у кожному з нас, бо любить дітей своїх і значить надія є завжди.

Ваш вірш зачіпає, пані Маріє. Примушує замислитись і постаратися вникнути в кожне слово, сказане Вами. Десь я навіть поділяю Ваші роздуми і сподівання. Але здалось мені на якусь мить, що вірш (особливо його друга частина) балансує між бажанням врешті-решт перестати грішити - і відмовою від Бога( "Більше не змусимо Тебе нас рятувати..."). Ось такі мої сумніви, пані Маріє.
Та все-одно вірш мені подобається. З повагою

Мені сподобалось.