ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Гончаренко (1943) / Вірші

 cподіваюсь

 

на подвір’ї церкви Хрест височіє
уквітчаний рушниками
що вітрами випрані
обступлений травою
що не витоптана

і на ньому Тебе нема

отже
у нас є час
я сподіваюсь
ми вже маємо трохи сили
і встигнемо зарадити собі
і більше не змусимо Тебе
нас рятувати і брати
наші гріхи на Себе
я сподіваюсь
*




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-21 22:38:16
Переглядів сторінки твору 4643
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.848
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Реалізм та Неореалізм. Інша поезія
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 22:56:20 ]
Хорошо, что среди нас нет мусульман. Или они есть, но держатся и не восклицают "Аллах акбар" или "Бо-есм-э-аллах-у-рахим-ва-рахман". Или как-нибудь еще. Татары говорят немножко иначе. Могу вспомнить, если нужно. Но не в них вопрос.

А стихотворение написано, как мне кажется, красиво. Хорошее и достойное внимания обещание.
А с точки зрения теологии я не знаю, можно ли в своих фантазиях заходить настолько далеко.
Возможно, я просто привык не приземлять Отца небесного обратно - т.е., туда, где не было правды и нет. По крайней мере, а тех местах, которые мне известны.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-21 23:50:23 ]
Доброго вечора, Алексію ІІІ, - може і Ваша правда, але Він "пронизує" усе наше буття і нас, а за тим - і "заземлюється" з власної волі. А кожен вільний у своїх думках, а отже і у фантазіях...
А Коран - класний літературний твір, а отже мусульманам велика дяка за цю пам"ятку...

Мої найкращі побажання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 23:56:31 ]
Я его почитывал, компактно проживая среди мусульман. Страна многонациональная. Нужно это учитывать. Но быстренько оттуда переехал. Теперь из Питера - ни ногой. У меня есть Коран. Будут вопросы - можем поговорить. Я далеко как не его толкователь, но понятие имею.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 11:01:40 ]
Цікааааааво, - "компактно проживая среди мусульман",- Ви стаєте для мене все загадковішим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 10:42:46 ]
Глибокий образ, гарний вірш., Десь згідна з Олексієм, але текст дарує надію і це основне.
Щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 11:05:51 ]
Щира дяка, Олено, за добрий відгук.
Так, Алексій ІІІ каже про недосяжність Його, але ж ми діти Його...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 11:17:22 ]
Так, Маріє, він таки спускався до нас, і залишився у кожному з нас, бо любить дітей своїх і значить надія є завжди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 12:35:20 ]
Радію, Олено, і дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 12:10:50 ]
Ваш вірш зачіпає, пані Маріє. Примушує замислитись і постаратися вникнути в кожне слово, сказане Вами. Десь я навіть поділяю Ваші роздуми і сподівання. Але здалось мені на якусь мить, що вірш (особливо його друга частина) балансує між бажанням врешті-решт перестати грішити - і відмовою від Бога( "Більше не змусимо Тебе нас рятувати..."). Ось такі мої сумніви, пані Маріє.
Та все-одно вірш мені подобається. З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-22 12:17:42 ]
И мне показалось.
Но, смею заметить, существуют люди, гордящиеся тем, что они не только не признают Бога, но и пытаются противостоять всему, что от него исходит. А оно - вездесущее. Как так можно? Верь в любимую тобой дьявольщину, привязывайся к ее черной энергетике. Наверное, она проникла - извне. Ведь они рядом с нами.
Хвосты только прячут, но бряцают копытами.
Прошу простить мне возможные проявления офф-топа.
Ведь к нам это не относится.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 12:54:38 ]
Я трохи вже відповіла на цю тему у відповіді на коментар пані Любові, та ще додам: гадаю, що Він хоче нас бачити сильними, самодостатніми, а не такими, що не хочуть позбутися своєї неспроможності, і це н і я к не заперечує віри моєї у Вседержителя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 12:46:19 ]
Сподіваюсь, шо ті сумніви лише "на мить", пані Любове, бо не закладала я цього у гіпертекст, але ж "перестати грішити", "жити чисто"... стати сильнішими і чистішими, не грішити, бо не відпускаються гріхи проти Духу... це омана, тому і грішать так густо в надії, що зможуть покаяться і відпустять...

Дякую за коментар і оцінку.
З повагою, Марія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-22 13:26:01 ]
Мені сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 21:51:08 ]
Дякую за увагу і коментар, Світлано!
Із Святом Соборності!