ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (воля)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-09 09:29:20
Переглядів сторінки твору 7072
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 11:54:39 ]
А сквочиху то за что? - Жаль птичку:( -( Шурик плачет). Мы все на птиц похожи:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:04:46 ]
Ей ничто не мешает остаться в клетке. Вообще, не только лишь ей. Улетят - значит, улетят. Попросят воды и пищи - значит, попросят. Заговорит - стало быть, заговорит. Но мне кажется, что они "на своей волне" - и никто другой им больше не нужен.
А ведь предупреждали меня люди - "не подселяй к нему скворчиху, перестанет он человеческим языком с тобой разговаривать, собьется на птичий. Потом яйца, за ними птенцы - и пошло-поехало. Успевай кормить"...
Спасибон за сочувствие.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 12:17:30 ]
Спокійно, ритмічно про, зрештою, буденну подію, наче б то... Хтось сказав - щоб не писав поет, він пише про себе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:40:54 ]
Или правдиво придумывает )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 12:43:27 ]
Доброго дня, Алексію ІІІ - гадаю, що саме так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:52:55 ]
Существуют поэты (я об этом могу заявить на основе наблюдений буквально минувших суток), которым, наверное, предписано (не знаю, правда, кем) писать, скажем, об Отце небесном. Я не атеист, но я его не видел, я не медиум, но что-то во мне его устами говорит, ибо что-то я слышу, к нему обращаясь не столько в минуты страданий, как в минуты радости.
И я при этом всем не пишу о Нем. Наверное, сим умалчиванием грешен.
Или, возможно, я не достиг тех высот то ли графомании, то ли себя в Поэзии, а топчусь где-то в сторонке или на уровне нижнего яруса этой вечно горячей бани или сауны. И мне рановато. Или не дано.
Посему и пишу о житейском. О небесном пелось в хоре.
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:17:42 ]
Ревность? Собственнический инстинкт? Ой, нехорошо, Алексий... ;))
"Рулады втихомолку" - ну, вы меня озадачили! Пробую представить сие действо - не получается. Тут уж или рулады, или втихомолку (молча, незаметно, тайком). У меня во дворе весной скворец по вечерам "втихомолку" на орехе рулады выводит - так в радиусе километра слышно :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:26:19 ]
Это ему, так, наверное, кажется, что втихомолку. Ибо он делает вид, что меня не видит или меня нет. То есть, я не слышу, как он ей "втирает" о любви своей.
Я пытаюсь его разговорить - он отказывается. А ведь был многословным. И не только отказывается, а игнорирует. Пальчик сквозь прутик ему просунь - боюсь, растерзает.
Делай птице добро - и получишь.
У соседа похожая проблема. Не повезло деду. Растил-растил внука, помогая своим детям, велосипеды-мотоциклы покупал, а тот девушкой увлекся - и забыл обо всех.
Помнит о днях выдачи зарплат и пенсий.
Хоть в эти дни с ним можно увидеться.
И из дому ушел. Ибо жить в одних стенах было невозможно. Музыка в клипах и ушах. Пьяные компании, сомнительные связи...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:30:22 ]
Н-да. "Думайте сами, решайте сами - иметь или не иметь..." :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 12:20:20 ]
Дуже багато філософії у цьому вірші. Починаючи від правила "якщо любиш - відпусти", і заглиблюючись у думку, що часто наше піклування і любов не цінують... Цікавий текст, і як ота кліточка шпачина - гарно сплетений.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:32:25 ]
Наверное, вопрос может считаться больным. Мой ЛГ от своих родителей двадцатилетним ушел. Хорошо, что было куда, и оно было своим. Квартиры в те времена купить было легче. Тем более, не в Питере, в Бологое. Досталась та квартира первой жене и первым детям. Первенство - оно и есть первенство. Как валенки в Сибири. Первым обул - твои. Последнему - чуни. В больших семьях так.
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:34:18 ]
а мне вспомнилась притча про корову которая нагадила на замерзающего воробья и про кошку которая достала из кучи ту отогревшуюся птичку...
хороший стих.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 12:42:19 ]
О, кого я вижу.
Рад.
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 13:08:15 ]
Забыл, как садился и гадил на плечи
И корм ел с лодошки моей неспеша...
Попомниш, дружок мой, ещё ведь не вечер,
Мороз память лечит, причём без гроша!!!;-)))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 13:12:46 ]
Клевал с ладошки - причем, очень осторожно, словно понимал, с чего берет. Не дятел, одним словом.
А сейчас какой-то дикий. Наверное, ревность какая-то. Типичный кавказец. Неужели он с Кавказа?
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 13:56:15 ]
Є думка, що мерзлою може бути картопля. А мерзлий балкон як і мерзлий олівець, стіл чи вікно поняття із свідомості фантастики. Ось замерзлий балкон можливо і може бути. Вікно так точно. Натхнення, -нення, -нення.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 14:08:20 ]
Наверное, стоило бы указать точнее. Балкон выступает наружу, т.е., не лоджия. Соседи снизу своим не занимались. Он без окон и всяческих "выносов". Мой утепленный, а на полу, тем не менее, выступает иней. Я вынужден был открыть окна. Холодно, но естественно. В клетке будет нежарко.
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 15:03:41 ]
Скворцы, о скворцы! Не тревожте ...скворцы!
Пусть хоть кто-то... А вдруг - в отцы...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 15:13:28 ]
Меня по-доброму подкупает Ваше внимание.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 19:03:06 ]
А мне понравилось!!!
вот только птичка какая-то незаметная: не орёл, не сокол, а скворец. Или это просто такой замысел автора?