ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (подражание форме)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-11 09:20:36
Переглядів сторінки твору 6258
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 09:41:15 ]
Хочеться сказати словами героя А.Миронова з "Діамантової руки": "Нет, уж лучше ви к нам". Це жарт, звісно. Вірш мені дуже сподобався. Справді, рідний край - завжди найдорожчий серцю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 09:53:44 ]
Полезна и заработная плата, и "северные" надбавки. А то, что литературному герою кто-нибудь когда-нибудь хотя бы намекнет (даже не обвинит) на его прошлое, тот всегда возразит, мол, он служил Родине, возможно, не осознавая того, что служил Системе.

Спасибон, о Любовь.
Первый комментарий - это как первый посетитель книжной лавки. Продавцу будущие удачи приносит женщина, продавщице - мужчина. Примерно так же, как и проводникам вагонов. Иной раз мне приходилось заходить по очереди сразу в несколько.
Просили...
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-11 10:06:04 ]
Колыма ты моя, Колыма,
Полноводное диво России.
Не однажды сходили с ума
Те, кто визу сюда не просили...:-(((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 10:10:25 ]
Вы прямо как как Михаил Гулько. Это его рифма.
Я же пробовал от нее отмежеваться. И по-моему, она все-таки пролезла.

Спасибон.
Ваши экспромты поразительны.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-02-11 10:38:37 ]
Гарна пісня, Алексію!

Я був колись зі студзагоном зі Львова 3 місяці у Магадані - "столице Колымы и Чукотки". Цікава там природа - сопки і карликові берези. Місце, де ми працювали (по 14 годин в день без вихідних), називалось "поселок Солнечный", але майже все літо йшли дощі.) А коли ми на День Будівельника (єдиний вихідний за все літо) вийшли у місто, так нас там що кілька кроків зупиняли місцеві і просили передати привіти у Львів.) Незабутнє враження справило Охотське море - якесь свинцеве, суворе. Повна протилежність Чорному морю.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 11:14:44 ]
А любопытно было бы узнать - был ли смысл в этих практически трансконтинентальных переездах?
Неужели в Украине не было своих проблем даже учитывая то, что Вы ездили во времена развитого социализма, а экскурсии расширяют географический кругозор?
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 10:43:07 ]
Бачу, Колима - то якийсь новий тренд на ПМ :)

Я теж колись писала про Колиму, в шкільні роки, захопившись творчістю та життєвими долями деяких укр.поетів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 11:08:01 ]
Скорее всего, параллели. Конечно, можно вообразить, что я каким-то образом пытаюсь примазаться к есенинской славе, но я уже давно хотел написать что-то созвучное "Шаганэ". А это посмотрел на то, что делается (в т.ч. и в Иране - да и там шевеления) в окружающем нас мире - и написал.
"Винтики" и прочие приводные ремни Системы как работали на ее, так доныне и работают.

Удач-дач-дач и интересных творческих инсталляций.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-02-11 11:39:37 ]
Так, ми теж дивувались - невже вигідно з іншого кінця країни, яка займала 1/6 суші планети, літаком везти студентів, аби вони попрацювали 3 місяці у Магадані? Напевно, було вигідно. Так, як вигідно було будувати бавовно-прядильні фабрики на Західній Україні і везти туди бавовну з Середньої Азії. Зараз ці фабрики на Україні стоять закриті. Напевно, стало невигідно.))) Ось така от політекономія.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 11:46:55 ]
В Средней Азии солнце особое и дней в его сиянии больше. Но лен-то в средней полосе России выращивали. А плотность населения на Севере весьма ничтожна.
Посему и были трудовые десанты.
Об этом мне поведал один якутский бродяга.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-11 13:17:35 ]
Хорош, Алєксій!
Якби справді весь караул читав про Шираз, а заодно і твою "Колиму", так може легше ЗК парі-тройці стало хоч на мить?
Втеча з Колими? На Аляску хіба. Чи хоч хто з Колими повернувся назад? І з караулу в тому числі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 14:04:13 ]
Неужели и "вертухаям" досталось?
Вроде бы нет. Жили себе, ходя на службу.
Дома - примерные мужья, на службе - как на службе.
Оказывали мелкие услуги, пронося "малявы" и "ширку", а в нынешние времена - по несколько десятков телефонов (или пакетов) мобильной связи. Даже "девочек по вызову". Нет, не пронося, а пропуская.
А с Колымы Георгий Жженов вернулся. У него роль комсомольца недоигранной оставалась весь тот период, пока он сидел. Затем пошли другие.
Мне нравился этот человек.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-02-11 14:16:10 ]
Ой, далеко ж ти, Колима, від Ширазу -
Не впізнав я свою Шагане відразу :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-11 15:09:07 ]
Це я про "піонерів" ГУЛАГУ. Перших кажуть в шинельках відправили, то вони разом із ЗК вимерзли в першу зиму до ноги.
А я про тих хто втік з Колими. Корольов також повернувся дивом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 15:25:55 ]
Я, кстати, где-то на сайте стихотворение на эту тему видел. Наверное, о нем.
По-моему, вот адрес: http://maysterni.com/publication.php?id=57896
И как раз в 1938-ом году С.П.Королев, как сообщает интернет, находился на Колыме. Затем был переведен в ЦКБ-29 - и пошло-поехало. Была и Казань. Широка Россия - и есть, где работать по профилю избранной тобой специальности.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 19:09:02 ]
Ну,Алексий, такими строками можно соблазнить и на Колыму махнуть, дабы воочию убедиться в правоте сказанного. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 19:23:17 ]
Интересуюясь содержимым Ваших свежих комментариев, я уже приготовился к тому, чтобы начать бояться чего-то, что исходит из мудрости, являемой в них.
Свои стихотворения я начал расценивать как что-то легкое, несущественное и едва ли не тренировочные. Знаете - нечто такое типа приседаний на полу для воздушного гимнаста, а свои взгляды на поэтические произведения настолько примитивными, что просто страх господний.
В таком состоянии и пребывал. Сейчас немного попускает. Есть причины, в т.ч. и внешние. Но самая главная, конечно же, заключается в Вашем комментарии. Этом.

Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 23:12:05 ]
Знаете, Алексий, у Вас и Гарри Сидорова есть некий общий недостаток: и Вы,и он недооцениваете меру отмерянного вам дара, а поэтому часто возникает впечатление, что в половину силы душа работала...
Кстати, если бы Вы знали меня лично, то никогда бы не произнесли первую фразу...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 23:42:06 ]
Мне не нравилось, как Михаил Боярский играл Д'Артаньяна. Уж сильно как-то возбужденно. Эти горящие глаза, порывистость... Одним словом, театр. Или не театр, а и на самом деле. Но на камеру...
Мне не хотелось бы так писать стихи, как он играл эту роль. Хотя, наверное, нужно рвать на себе рубаху, захватывая пальцами и шерстяной покров на груди, но что-то мне не очень этого хочется.
Но я не жаворонок, чтобы держаться между т.с., небом и землей. Между "хочется" и "не хочется". Возможно, со временем брякнусь. Если уже не брякнулся.
Допускаю, что с такой установкой (на "жаворонка") в серьезной поэзии мне делать нечего.
У других людей бывают ситуации прямо противоположного свойства. А бывают ситуации и третьи.
"Рядом с девушкой нежной был он тих и несмел, ей любви своей нежной объяснить не сумел. И она не успела даже слова сказать, за рабочее дело он ушел воевать".
И все типажи имеют место быть.
Гарри... Что Гарри? Пишет слезливые стихи о пропавшем озимом клине. Видел я этот плач Ярославны. Было время, плакалось и мне. Сейчас не хочу.

Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-12 13:15:15 ]
Ну, Алексий, " рвать на себе рубаху, захватывая пальцами и шерстяной покров на груди" - чаще всего позёрство и показуха, потому как личности с действительно высоким уровнем экспрессии большая редкость.:) Работа души как бы между слов, а Вы в своих комментарих душе позволяете говорить больше, чем в стихах. А вот в этом стихотворении ведь не Колыма увлекает, а душа Ваша. :)