О, я надзвичайно втішений, дякую, Мариночко! Справді радий знову побачити тут. А то вже геть чисто совість замучила, що, можливо, через мої бездарні пародії талановита поетеса покинула ПМ.) А ще як зазирнув на Ваше літоб'єднання, засноване лауреатом Шевченківської премії...

Вірш класний... Насолоджуюсь...

P.S. Що поробиш, Муза - вона така. До мене, наприклад, зазирала з періодичністю десь так у десяток років. Рік-два гостювала - і знову у мандри.)))

Мені чомусь здалось, що закінчення перегукується з:

Любила тебе безтямно
Забуду тепер не скоро (С)

все може бути!)))))))
хоча той вірш пізніший, здається...

Хм.) Для мене - раніший.)

Сьогодні вранці раптом зрозумів, що Ваш вірш насправді перегукується з віршем Вашої геніальної тезки.) Вгадаєте, якої?) І з яким?)))

"Мне нравится, что вы больны не мной" Марини Цветаєвої?)))))))))

Так, саме так, Мариночко!) Мені просто цікаво стало, чи це був авторський задум, чи так сталось само собою на підсвідомому рівні?

Ага, то ліричний герой, напевно, теж їхав у цьому тролейбусі?)))

а от ні, якраз на своє щастя він не їхав у цьому тролейбусі)))

:)))

Марино, вибачте великодушно, нічого не можу з собою зробити, але... Ваш вірш знову надихнув мене на пародію:)

http://maysterni.com/publication.php?id=63350

Приймете з гумором?)

Може, Ви і є моя Муза?)

хе-хе, а хто ж приходив до вас попередні так років 10-20? БО я тоді маленька ще була:):):)

;))) Класно підловили, Марино... ))) Хотів Вас підбадьорити щодо музи і так проколовся...)))) Надалі старатимусь бути обережнішим у коментарях.)))

:):):)

10-20-30-40.... Та ну, стільки не живуть...))))))))

хе, скажіть краще, що скільки часу не пишуть!!!
бо живуть, одначе...

Чому ж, он Євген Євтушенко дотепер пише.) Чи вже ні?) Я ще був малим, а він вже був маститим.)))