А якщо піти у своїй уяві далі, домальовуючи і фантазуючи, то я можу далеко зайти. І воно доволі цікаве. Але дорога до нього дуже, НМСДД, складна.

З повагою,
Г.С.

Гаррі, я, чесно, доклала великих зусиль, щоб якомога повніше передати образ, але не наговорити зайвого.

Справа в тому, що цей вірш зовсім не про воду і не про озеро. Воно взагалі немає ніяких назв, воно - це стан, і розкривається якось наче з середини.

Дзеркальне плесо - це образ дзеркального сприйняття світу. Плесо зовсім рівне - тобто у почуттях настала тиша. Ні сліду – всі борги роздані, всі дороги пройдені.
Ні цілунку - все починається спочатку, з чистого листа…

ну і так далі, якщо вам цікаво - я продовжу )))

Я все прекрасно розумію, усвідомлюю і домальовую.
І все домалював - і пухки сутінки, і коромисло.
Мені подобались і подобаються Ваші вірші.
А цей випадок...
Погомоніли - та й погомоніли.
Приємних свят і зустрічей.

а змію в сутінках? :))
щиро дякую, Гаррі. Небагато людей в ПМ намагаються охопити і обговорюють вірші так повно, як ви.

дякую!

та не треба цей вірш розуміти!
ним треба пройтися, розслабитися і закайфувати )))

ось тільки чому дівча, не можу зрозуміти… мені було б прийнятніше, якби я побачила хлопця… ))) жартую.

Але й справді - я цей образ "побачила" у напівсні, і він був такий сонячно-витончений, що дуже хотілося його зберегти. Дякую, Терцино!

а якщо зважити, що вона – у дзеркалі, то стає цікаво - а що ж вона віддзеркалює…
загадкова вийшла картинка :)) Дякую, Ксеню!

Толю, рада тебе бачити! Не лякайся, я думаю, що це міг би бути й образ мудрості :))

треба спробувати :))

швидко глянь за спину - крил часом не видно? :)) ні? значить, ти ще не дракон… :))
є ще, правда, кілька інших версій… :))
дякую, Наталю!

а подумала, що досить журитися :))
дякую, Володимире!