Джерельце в гості забігало: ))

Дякую, Таню. На жаль, я страшенно не люблю вишукувати в неті ілюстрації.

Патаро, Сонце, тут дві, ти про котру? :))))

Джекпот без пілігрима теж рулить:) Дяка, Олю

А вони, Маріанко, як відбитки пальців…

Чо, тссс… ці тіні така хитра штука, не встигнеш оглянутись, а вони вже за спиною… У світі з різною силою і з різних підстав сяючих об’єктів тіней не міряно… Не треба їм імена давати, бо як лихі матеріалізуються, буде нам горе. :)) Я оце на одну ніяк намордник не вдягну, ти не підкажеш, як би ото «ексгібіціоніста» заримувати? : )))

Нє-нє, жодних імен :)

ексгібіціоніст - танцюрист, мазохист, бандурист, піаніст. О! онанист! :)
ексгібіціоніст - бла-бла.. хист

Може "хвіст" підійде, Тань? Файне слово, багатопланове...

Так ото ж і я так, а воно ж одна і та... частина мови... підкреслюється... і окреслюється і... а я ж не мазохістка, а ще й ні бандури, ні піаніно, ні ще якого інструменту - чим тоді відбиватись буду, як раптом матеріалізується?:))))Я то плащ на голе тіло одягти можу, але, боюсь, це ще не моя зброя, щоб хто злякався:)))

Ага, випадково натрапила, коли хотіла образ до цієї тіні знайти. З образом не вийшло, зате хоч час не дарма витратила. :)

Приємно познайомитись, Еді. При першому знайомстві з Дон Кіхотом у мене теж було бажання книжку закинути, так він мене дратував, але маємо бути йому вдячними, він дав своє ім'я цілому явищу у людській природі. На жаль, його романтизм залишився поза увагою...