Дякую, Адель, дуже приємно.

Дякую, Оленко.

…… отак, значить… Виходить, Вань, ти серйозно вважаєш, що це МОЇ тіні… Отже, за твоєю думкою, я настільки самозакохана дурепа, що здатна про себе писати «…зваблива хмаринка ,коштовний камінчик, сниво, жаринка, невловний промінчик…» і оте інше?... Чи що я так с себе ненавиджу, що подумки ототожнюсь з єхидним звіром?... Усе, я образилась!!!! Твоє щастя, що ми по різні боки монітора!!! :)))))))))) Жартую. По-перше, життя відморозило у мені здатність до сильних емоцій, якщо вони взагалі колись були, бо, скільки себе пам’ятаю, навіть сміюсь від усієї душі не більше одного-двох разів на рік, а по-друге, насправді, я очікувала, що хтось щось таке скаже, але не думала, що це будеш ти. Отже, я трошки здивована. Якщо вже тебе цікавить найбільша моя тінь, то ось вона:
Я туда не вернусь. Грусть останется нежной и тонкой,
Призабытые тайны лишь памяти шаг ворошит.
Всё былое под времени прочно-нервущейся плёнкой.
Свой Солярис у каждого. Прочен души монолит,
За которым скрывается лик обесцвечено-тёмный…
Мой не тяжек, зубаст и немножко крылат –
Просто крошечный мир оказался настолько огромным,
Что живу и дышу, почему-то, я с ним невпопад.
Из подножья души тьма течёт по протокам нейронов,
Прорывается ввысь, чтоб незримо сочиться из глаз.
Это просто Солярис. Предписано сводом законов
Нам подспудность свою, как бельё, не носить напоказ.
А ці… Тіні бувають і у чоловіків, і у жінок, їх відкидає усе написане: і вірші, і коментарі. Я просто підсилила і увиразнила те, що побачила тут, у ПМ, не у однієї людини, а таке, що вештається туди-сюди та виглядає то на одній сторінці, то на іншій. Але не буду від них відхрещуватись, буцім, не мої і все, бо за законами психології, ми схильні бачити в інших те,чого не хочемо помічати у собі. А займатись самоаналізом – дурна справа, занадто великий відсоток погрішності. Але не визнавати того, хто за лівим плечем, означає дозволяти йому смикати за шворки, бо, не приймаючи у собі існування темної сторони, ми втрачаємо здатність розрізняти, з якого боку долинув голос… Я хотіла написати ще дві тіні і дещо прозою, у вигляді образів воно вже повністю сформувалось, а от як зі словами піде… Не знаю…
А словом можна не тільки дійсність вбити, якщо вважати його занадто реальним…

:)Ну что делать... Я как-то читала одну книгу только из-за прекрасной идеи, не знаю, кто там больше схалтурил, переводчик или автор, но изложение было ужасным...Видимо, здесь примерно такой же случай, я данному автору помочь бессильна.:)