ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
* * *
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Забути про квіти
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Артур Сіренко
2026.10.26 22:33
Перед падолистом
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Ципріан Каміль Норвід
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
* 240 *
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Від'їзд
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Повішений
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Cінабоном білих маків…
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач (The Beatles)
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
***
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
Притча про Синього Птаха і Зоряну Душу
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Татьяна Квашенко (1972) / Вірші / переклади

 С ангелом на плече. Из И.Малковича
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-08-31 18:10:01
Переглядів сторінки твору 9583
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.694
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.06.12 13:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-31 18:48:57 ]
моцні обидва, для сприйняття не прості...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-31 18:54:49 ]
приложу ещё щадящий вариант - для любителей буквы:

Пόночи и в далечень,
при Господней при свече
некто шествует по краю,
да с ангелом на плече.

В никуда, в небытиё,
как ребёнок он идёт,
и его толкает в спину
серый маятник забот, -

Не ходи в ночи ничей,
при Господней при свече,
ты по свету не скитайся,
да с ангелом на плече.

Веет ветер вихревой,
воет Ирод моровой,
маятник сильней толкает,
стонет ангел чуть живой,

Он же всё идёт, хотя
дышит на ладан свеча,
лишь уста дрожат в горячке:
ангел, не покинь плеча.

СПАСИБО, ЧТО ВЫ РЯДОМ!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-31 19:20:20 ]
думаю... сотворить нечто подобное, вдруг Таня...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-31 19:32:45 ]
..чтобы друг не казался вдруг
и не друг и не враг, а так:)...

спасибо..спасибо вам..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-31 20:25:38 ]
да, дружить надо уметь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-31 20:31:28 ]
а я все опечатки исправляю)..жаль не подскажет никто
и последнюю строфу умножаю в вариантах)..
слушала вокальную версию Бурмаки и Чубая - не-понра-ви-лось((( - автор лучше читает, чем они поют..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-31 21:41:26 ]
визуальное восприятие стиха позволяет не замечать его опечатки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Семчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-01 01:45:17 ]
несподівано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-01 04:19:32 ]
ничего нет хуже предсказуемости, не так ли?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-01 08:04:15 ]
О. Мартонько, як гарно,що Маликовича переклали...от так щемно якось, читаючи обидвох..!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-01 11:56:56 ]
самое грустное, что он идет вроде и не один,
а - даром что с ангелом - самотньо...
вроде не имеет к нему тот личного отношения..
от того моя интерпретация родилась - гостевая - за которую каюсь)
тяжелее всего такому ритмизированному автору как я - сохранить в стихах его перебой и неправильную размерность..тут и привнесения родятся.
но не буду оправдываться. так или иначе - это мое(Ванино), и мимо не проходится - рядом идется)
хоть и не в ногу)
и ещё.. мы неодиноки!!!..

Лана, спасибо ВАМ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-09-01 14:14:34 ]
Люблю цей вірш. І переклад гарний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-01 14:31:07 ]
благодарю вас...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-01 22:03:46 ]
Тетянко, оскільки це один з найулюбленіших моїх поезій у Малковича, то я зважуся позанудствувати, дозволяєш?))
Буду лаконічним і, мабуть, передбачуваним), бо: оскільки ти множиш варіанти останньої строфи, значить, відчуваєш, що там щось тобі не вдалося, еге ж? У першому варіанті оте "гостЯ" справді не годиться, їй-богу, тим більше як останнє слово (до того ж, надто багато гостей вийшло там, де в автора нема жодного...), а в другому - строфу розвалює другий рядок (і по суті - бо не можна сказати про свічу, що вона... дише на ладан, до того ж - на ладАн, тобто і за розміром) і кепська рима хотя-свеча. Хай я любитель букви, але тут кульгають не лише "букви". Риму небытие-идет я, ладно вже, проковтну, але перший рядок і остання строфа в горло не лізуть, хоч убий...
Не ображайся. Якщо образишся - більше не відгукуватимусь із зауваженнями - а воно тобі нада?) Тим більше що все буде завжди по-твоєму, ти ж знаєш)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-01 23:06:26 ]
одиноко, средь ночей
при Господней при свече
некто шествует по краю,
да с ангелом на плече! а?
...

Веет ветер вихревой,
воет Ирод моровой,
маятник сильней толкает,
стонет ангел чуть живой,

Он же гонит прочь печаль
хоть не дышит уж (едва горит) свеча,
лишь уста дрожат в горячке:
ангел, не покинь плеча.

а?

не покинь - это не то. надо не упасть как-то..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-01 23:30:07 ]
Я прочитав твою першу відповідь), але, на жаль, вилетів з інтернету, поки морочився зі своєю.
Поки покурив, ти виставила цей текст. Давай поміркуємо. Те, що ти викинула Господню свічу, яку ніяк не можна поєднувати з диханням на ладан (так кажуть про помираючого з дещо іншою конотацією, недопустимою для віруючої людини, а І. Малкович - віруюча людина, і на це треба зважати, працюючи з його текстами) - дуже добре!
Це по-перше, і я тобі вдячний, що тут ти поступилася.
Тепер цей твій варіант (я, з огляду на твою першу відповідь, у якій тобі вдалося перескочити на ТИ, теж тепер буду тикати, добре? так таки простіше розмовляти)). Він кращий, однозначно.
Далі буде


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-01 23:37:38 ]
До цього варіанту першої строфи у мене немає жодних претензій. Правда, за цей час я підредагував твій перший варіант, якщо тобі цікаво, то ось він:
Краем ночи, в далечень (я залишив це твоє словечко)
при Господней при свече
кто-то (некто мені видається дещо негативним, попахує міліцейським протоколом))) бродит одиноко
да с ангелом на плече (тут збіглося, отже ми можемо доходити спільної думки і навіть вислову))).
Можеш вибрати, я не судитимуся)), якщо вибереш мою редакцію ТВОГО перекладу.
Вітаю також те, що ти теж викинула гостя. Це логічно, бо людина народжується з ангелом і ангел не прилітає в гості, він супроводжує людину впродовж усього життя, а тому (увага!)упасти з плеча - це покинути назавжди, тобто людина помирає. Принаймні я так розумію, зокрема в цьому контексті. Можливо, я помиляюся, але ангел на плечі - це лише візуалізація у вірші того, що він ЗАВЖДИ З ЛЮДИНОЮ і її береже.
Йдемо далі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-01 23:49:45 ]
Остання строфа. Он НЕ гонит прочь печаль, у нього немає сил на це, він тільки йде (ледве йде, у Малковича це відчувається)і молиться (власне це роблять його гарячі вуста), - але тут я можу заплющити очі. Другий рядок, звичайно, треба вибрати хоть едва горит свеча (бо ж якщо свеча уже не дышит, то отже людина померла - тут так і не інакше!). Все інше - нормально.
Я ж хотів запропонувати тобі повернутися до твого першого варіанту, змінивши лише ОДНЕ СЛОВО - замінити гостЯ на Дитя! Вище у тебе (і, непрямо, у Малковича) був ребенок, отже, є смислова й образна дуга, яка в кінці, як на мене, поглиблює текст взагалі, бо ж ми всі - Господні діти (чада). Молитва стає глибшою, бо той, у кого гарячі вуста, ніби називає сам себе Господнім Дитям, віддаючи цим себе у руки Господа. Я коли намацав це слово, аж, звиняй, підскочив од захвату. Мені здалося це точним попаданням у десятку. Ну, це мені, звичайно)
Але право вибору, аякже, за жінкою, себто за тобою - як перекладачем.
Але ніколи не захищайся фразою, що та чи інша строфа апріорі непереводимая. Ти можеш, і ти це засвідчуєш, зробити краще. Ти просто, вибач, поспішаєш, а це не є добре.
Ладно, я знову скочуюся до занудства, звиняй...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-02 10:19:46 ]
ещё раз обращаю твое внимание на то, что свеча именно "вже й не дихае" - у Автора! а ты говоришь - умер тогда уже. сам себе противоречишь - ему нет сил гнать печаль, он еле идет - умирает практически, но отказваешь свече в праве не дышать (т.е. дышать на ладан) хотя Малкович именно так это пишет. а ты говоришь - едва горит (ну, т.е. я говорю). по-моему я понимаю тебя лучше, чем ты себя сам)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-01 23:52:35 ]
А ще було б добре, якби ти таки попрацювала над другою строфою, бо ж небытие/идет - НЕ ИДЬО-О-О-ОТ!
Не лінися. Мені подобається, коли ти працюєш. Бо ти МОЖЕШ КРАЩЕ!
Ось так, наостанок...)))
И после этого я обязан жениться?)))