ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
***
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
Не вбий
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Пігмеї, ви куди?
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Твій васал
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Хані Сенеш
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
* * *
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
***
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Просили допомоги
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
Хрисохір – останній каган з роду родіїв
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
***
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
Знов не та дорога...
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
* * *
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
asperitas
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
* * *
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
***
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Тобі моє серце" (1980)

 ДЕВ’ЯТЕ ТРАВНЯ
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-09 00:52:15
Переглядів сторінки твору 6266
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 6.590 / 7  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2024.06.30 08:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 01:36:34 ]
Урочисто-зворушливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 06:56:09 ]
Пане Ярославе, уклінно дякую за відгук на цей вірш батька!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-09 02:14:45 ]
Без сліз читати не можна...
Як йому все життя не вистачало Настусі і Данила! Тільки мрії, бо, мабуть, і спогадів не було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 07:03:35 ]
Валюшо, безмежно вдячна за Ваші емоції!
Свого батька Низовий ніколи не бачив (тільки на фотокартці) - Данило пропав безвісти, коли тато ще був під серцем мами Насті. А мама Настя загинула, коли малому Іванкові виповнилося півтора року.
Увесь рід поліг у ту війну...
Тому і зустрічався Низовий із своєю родиною тільки в таких мріях-снах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-09 06:25:05 ]
Після "Вулиці лейтенанта Овсепяна", після "Дев'яте травня" публікувати щось своє можна, але, якось дрібно виглядає. Зі святом Вас, Леся і Вашу маму - вона із тих часів, коли дотик війни залишається на все життя, хоче цього людина чи ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 07:17:52 ]
Дякую щиро, Олександре, за привітання. Навзаєм.
Так, коли розпочалася війна, моїй мамі виповнилося сім років, і вона все пам"ятає... Дякувати Богові батьки моєї мами вижили в ній.
А з татової родини загинули всі... І з роками біль Низового зростав!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2013-05-09 08:02:58 ]
Зболено і трагічно! Дуже образна поезія. Дуже мелодійна. Талановита.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 08:07:39 ]
Яфиночко, мені завжди приємна Ваша увага до поезій мого батька!
І страшенно вдячна за такий відгук на цей вірш!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 08:56:48 ]
Щирим серцем виспівано... Доземний уклін!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:08:23 ]
Уклінно Вам дякую, мудрий і добрий пане Іване!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 09:14:40 ]
Все повернулось у свої начала...
Низький уклін Вам, Лесечко, за вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:18:17 ]
Іннусю, спасибі велике-превелике!!!
Цей вірш знають у багатьох селах Слобожанщини, які об"їздив Низовий, зустрічаючись з простими трудівниками, школярами, учителями, ветеранами...

І дякую Богові, що Він подарував мені такого батька, а Україні - такого сина.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Полянська (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 09:18:11 ]
Страшною ціною здобута та перемога. Надзвичайно сильних і красивих людей забрала із собою війна. Вічна їм пам'ять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:24:28 ]
Оленко, сердечно вдячна Вам за оголені почуття...
Вічна пам"ять полеглим за рідну землю і за наше майбутнє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 10:19:19 ]
Читаю, плачу, усміхаюся... живі образи, така знайома родинна гостина... було, могло бути... Дай Боже, щоб побільше таких родинних гостин було у кожного в житті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:55:05 ]
Не пізнавши в реальному житті такого щастя, Низовий у серці й уяві мав цей родинний затишок, грівся і міцнів душею від намріяних зустрічей з батьками...
Спасибі, Галинко, за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 11:20:10 ]
Написано талановито! Про дороге, незабутнє...Слова та образи народжені серцем. Про війну і перемогу не можна писати, не пропустивши тему крізь душу...Дякую))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 12:09:48 ]
Ізнов наснились батько й мати,
І - відтіснилися... Нема...
А ти хотів і справді мати
Усе, що снилось, задарма?

Батька не бачив ніколи... Маму у свої півтора року запам"ятав, коли везли її на тачанці в усьому білому... А світлі образи найрідніших людей і свою безмежну синівську любов до них проніс через усе життя... Як писав тато, тієї війни куля влучила в його серце також.
Спасибі, Світланко, за таке емоційне сприйняття цієї сумної і гірко-веселої розповіді Низового!..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 12:03:06 ]
Вірш світлий. Дуже-дуже сердечний.
«Слізьми бабуся чарку долива...»
І сам просльозився. Згадав своїх бабусь, на долю яких випали тяготи війни...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 12:21:43 ]
Сергійку, Ви мене розчулили своєю відвертістю й щирістю... Я Вам вдячна за це.
І мені приємно, що вірш мого батька викликав у Вас свої спогади і такі справжні емоції, хоча вони дуже болючі...