ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Олещенко (2012) / Вірші

 Трансформуючи ненависть




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-08 16:33:00
Переглядів сторінки твору 6882
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.849 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.312 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.07.06 17:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 11:21:44 ]
Ого, народ проклинає!Хоча всі знають, що не "у тім’я вдарений від роду" той, хто зазіхає на територію України.
П.С. Колись молитви ставали поезіею, тепер прокльони. Деградуємо?????????


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 13:50:05 ]
Усі ми, старіючи, потроху деградуємо:хтось повільніше, хтось інтенсивніше. Не знаю, кого Ви маєте на увазі, кажучи "всі знають". Що знають? Що згадана істота мізковита, кебетна, премудра? Я так не вважаю. Тому в 2-й част. твору і стверджую, що він проклятий "від роду" і таким залишиться.
Дякую, що читаєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 12:47:27 ]
Про поезію і прокльони: фрагмент з "Зачарованої Десни" О.Довженка: "...Отaк, як дiд любив сонце, тaк його мaти, що її, як я теж aж потiм довiдaвся, звaли Мaрусиною, любилa прокльони. Вонa проклинaлa все, що попaдaлось їй нa очi,- свиней, курей, поросят, щоб не скугикaли, Пiрaтa, щоб не гaвкaв i не гидив, дiтей, сусiдiв. Котa вонa проклинaлa щодня по двa-три рaзи тaк, що вiн трохи згодом був якось зaхворiв i здох дес у тютюнi.

Вонa булa мaлесенькa й тaкa прудкa, i очi мaлa тaкi видющi й гострi, що сховaтись од неї не могло нiщо свiтi. Їй можнa було по три днi не дaвaти їсти. Але без прокльонiв вонa не моглa прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вiршi з нaтхненного поетa, з нaйменшого приводу. У неї тодi блищaли очi й червонiли щоки. Це булa творчiсть її пaлкої, темної, престaрiлої душi.

- Мaти божa, цaрице небеснa,- гукaлa бaбa в сaме небо,- голубонько моя, святaя великомученице, побий його, невiглaсa, святим твоїм омофором! Як повисмикувaв вiн з сирої землi оту морковочку, повисмикуй йому, цaрице милосерднa, i повикручуй йому ручечки й нiжечки, полaмaй йому, святa влaдичице, пaльчики й сустaвчики. Цaрице небеснa, зaступнице моя милостивa, зaступись зa мене, зa мої молитви, щоб рiс вiн не вгору, a вниз, i щоб не почув вiн нi зозулi святої, нi божого грому. Миколaю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрiю, святий Григорiю нa бiлому конi, нa бiлому сiдлi, покaрaйте його своєю десницею, щоб не їв вiн тiєї морковочки, тa бодaй його прaнцi тa болячки з'їли, тa бодaй його шaшiль поточилa...

Бaбa хрестилaся в небо з тaкою пристрaстю, aж торохтiлa вся од хрестiв.

А в мaлинi лежaв повержений з небес мaленький aнгел i плaкaв без слiз. З безхмaрного блaкитного небa якось несподiвaно упaв вiн нa землю i полaмaв свої тоненькi крилa коло моркви. Це був я. Причaївшись у мaлинi зa смородиною, я слухaв бaбиних молитов, як зaворожений. Я боявсь поворухнути пaльцем, щоб чaсом мaти божa не побaчилa з небa, що я тут у мaлинi. Нaвiть Пiрaт i той дивився з-пiд смородини нa бaбу з переляком.

Не знaю, чим би зaкiнчились бaбинi молитви. Може, менi тут би й повикручувaло руки й ноги, коли б рaптом не почувсь з погребнi лaгiдний голос дiдa, що прокинувся од бaбиних молитов.

- Мaмо, a чи не принесли б ви менi мисочку узвaру? - звернувся вiн до своєї мaтерi.- Тaк чогось у животi пече!

- Гa? Це ти тут лежиш, бодaй ти не встaв!

I понеслaся бaбинa грозa нa погребню.
- Зaрaз принесу, бодaй тебе прaнцi з'їли, щоб ти їв i не нaїдaвся, щоб тебе розiрвaло, щоб ти луснув був мaленьким!.." :))))
Фольклорна традиція )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 13:59:28 ]
Саме так: фольклорна традиція. Вельми вдячна Вам, п. Галю, за розуміння і підтримку. Мені дивно, чому вже двоє читачів сприйняли ці рядки буквально. Запереживали, що слово стане матеріальним і зашкодить "гераклові"? Хіба він не існує у антисвіті, де "правда" означає "брехня", дружба - зрада, мир - війна і т.п. Зичу натхнення творчого! З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 14:28:02 ]
23 лютого 1945 року полковник Ісаєв вдягнув усі свої радянські ордени та медалі і урочистим пройшов по головній вулиці Берліну. В той день штурмбанфюрер Штірліц як ніколи був близький до провалу. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 14:24:01 ]
Оце цитата! Посміявся від душі з бабиних прокльонів! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 15:11:06 ]
Дяка за увагу! Мені до бабиних прокльонів далеко. Але ще один знаю: Щоб його до вечора на лавку положили! Як і Ви, дуже сподіваюся, що той, хто із хворобливою наполегливістю втілює проєкт земного пекла, невдовзі зазнає провалу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 13:12:37 ]
Підтримую коментар С.Гупала).
А ще віруючі радять не проклинати, щоб довго жити і легко вмерти))).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 16:32:06 ]
А де таке написано? Пам'ятаю, є заповідь про батьків, результатом чого має бути довге життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 15:21:59 ]
Ну, коли вже мова зайшла про дива та буквальність, то я, шановна авторко, напишу таке: це - поетичні майстерні. Де у тексті поезія? Букви-літери.
Можна не відповідати. Гарного настрою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 15:46:04 ]
А яскравий зразок поезії - це коли автор римує хоче-шепоче, лисиці-рукавиці, грибочки-пелюсточки. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 15:26:05 ]
Поезія — це мистецтво, за допомогою якого поет розкладає збуджені уявлення і поєднує дієві міркування таким чином, що мале перетворює в велике, а велике в мале, і красиве огортає в потворний одяг, а потворне заставляє сяяти в прекрасній подобі. І навіюванням сили гніву та чуттєвості так підбурює, що завдяки цьому навіюванню темпераменти людей ввергаються то в екстаз, то в депресію, і це стає причиною важливих справ в устрої світу.
Нізамі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 16:27:35 ]
Ну, якщо вже ми з Вами, Світлано Майє, заговорили про поезії одне одного тут, то мені раптом чомусь здалося, що це визначення чудово підходить і до моєї вчорашньої поезії. А Ви як гадаєте, Світлано Майє? )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 16:07:13 ]
Валерію, або коли мрієте - про сороміцьке)))) "м'яке кучеряве дівоче волоссячко").
Хочеться-шепочеться Вам...про таке в час АТО чи то перемир"я.
Якось некошерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 16:23:45 ]
Про що б не писав автор - він пише про себе? ) Мадам Боварі - це я? )
Не знаю, що таке некошерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 17:06:51 ]
Цікаво, але мені Ваш вірш нагадав мій переклад з Пола Брайта:
http://maysterni.com/publication.php?id=78517
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-10-09 20:58:56 ]
Роздуми і побажання, які зараз в тій чи іншій формі на вустах у багатьох, ось що я тут прочитала. А хоч би збулося, а хай би трансформувалося у реальність, а нехай би він вдарився головою об стіл, а щоб та голова йому з плеч злетіла, а шоб її пси з'їли...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 21:21:22 ]
Рада однодумцям! Вітаю! Такими побажаннями зустрічає і проводжає кожен день одна моя сусідка і однокласниця (наполовину росіянка, до речі). Я їх значно пом'якшила. А їй радила: може, ліпше казати: "Боже, врозуми цю безжальну істоту!" Та вона нізащо не погоджується. Пофарбувала ворота в кольори національного прапора і навіки розсварилася з рідною сестрою-януковичісткою. Колективна травма спонукає до карнавалізації, змушує обертати трагічне на смішне, бо інакше просто не вижити...