ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов СЕРДУНИЧ (1959) / Вірші

 Катерині БІЛОКУР, Художниці від Бога
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-12-06 21:15:44
Переглядів сторінки твору 11430
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2020.09.06 13:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2014-12-06 21:46:37 ]
Сердечне спасибі Вам, пані Любове, за вірш, що відтворює долю геніальної Майстрині пензля!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-06 22:09:39 ]
Дякую, пане Іване, на доброму слові! :) Та що я?.. МИ щасливі, що мали - МАЄМО! - ТАКУ геніальну мисткиню! Тому й повинні поширювати, аби і світ не забував, а насамперед - ми самІ. Бо в нас є ким пишатись!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2014-12-06 22:10:24 ]
У квітах уся ВОНА!
Достойна присвята, Любочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-06 23:23:53 ]
Дякую, пані Роксолано! Мені вельми важлива Ваша думка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-12-07 09:25:42 ]
Гарна присвята ГЕНІЮ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-09 02:03:45 ]
Дякую Вам, пані Інно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-12-07 11:33:41 ]
Піднесла й картоплі цвіт.
Справді.

Ружі людям дарувала –
Йшла по їхніх шпичаках.
(Тут цікавий момент для розмислу - по чиїх шпичаках - руж чи людей)

чарівнИцтво...

А вірш світлий, від душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-09 02:11:22 ]
Звісно ж, "по шпичаках" ужито в переносному значенні, позаяк сАме це і малось на увазі: глуми, насміхання, кпини і т. п..
Мабуть, Ваша правда, пані Любове: "чарівнИцтво". Хоча у словнику нема цього слова, але, пригадується, сАме тоді, в рік написання вІрша, останній рядок був таким: "Й чарівнИцтво все твоє". Треба виправити. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2014-12-07 14:25:48 ]
Гідна присвята добрій, великій художниці!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-09 02:04:18 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-08 13:27:10 ]
Була в хаті-музеї Катерини Білокур у Богданівці десь на початку 2000-х. Незабутні враження...
"піони"? чи таки"півонії" укр.?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-09 02:05:51 ]
"Піони" - правильна (літературна чи наукова) назва, а "півонії", а в нас ще кажуть "павонії" - назва народна. Дякую, пані Галино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-09 05:39:08 ]
Не можу погодитись щодо літературності в українській мови назви "піон":
ПІВО́НІЯ, і, жін.
1. Багаторічна напівкущова декоративна рослина з трійчастим листям і великими квітками білого, рожевого або червоного кольорів. Тут [в заповіднику Хомутовський степ] зустрічається.. півонія тонколиста, або воронець (Український ботанічний журнал, XIII, 2, 1956, 5).
2. Запашна квітка цієї рослини. В ньому [букеті] красувалися пишні й пахучі півонії, жасмин, .. ніжні троянди й багряні гвоздики (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 192); На порозі з'явився захеканий Янко Потоцький з великим букетом червоних і білих півоній (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 155); * У порівняннях. Ярина вперше в житті почула про себе, що вона «молодиця», і почервоніла, мов півонія (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 346).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 385.http://sum.in.ua/s/pivonija
ПІВО́НІЯ (напівкущова декоративна рослина та її квітка); ВОРОНЕ́ЦЬ (вузьколиста). За вікном плантація півоній (О. Ющенко); На круглому столику горіли півонії (П. Панч); Весна тут коротка. Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки (О. Гончар).
піво́нія – іменник жіночого роду

відмінок однина множина
називний піво́нія піво́нії
родовий піво́нії піво́ній
давальний піво́нії піво́ніям
знахідний піво́нію піво́нії
орудний піво́нією піво́ніями
місцевий на/у піво́нії на/у піво́ніях
кличний піво́ніє* піво́нії*
http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?swrd=%EF%B3%E2%EE%ED%B3%FF&btnG=%CD%E0%E3%EE%EB%EE%F1%E8
А слова "піон" в українських словниках я не знайшла, навіть у синонімах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-09 05:40:54 ]
...мовІ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-09 16:47:52 ]
Не маю, пані Галино, нічого проти слова "півонія", однак на вустах моїх краян - не воно. Так само є чимало джерел на підтвердження використання слова "піони". Не хочу сперечатись і шукати їх, але це - не мій неологізм, та й взагалі не неологізм. За все життя я тільки таке (піони) і чула, та ще - тутешній діалект "павонія".
Про "піони" пишуть сайти:
http://rosluna.ucoz.ua/publ/legendi_ta_mifi_pro_roslini/pion/37

http://ua-dproekt.com.ua/articles/material/text/451/
http://www.frukta.ru/UKR/FLOVERS2/flovers67-ua.html

Навіть на найсучаснішу, найзлободеннішу тему: http://news.meta.ua/ua/metka:%D0%BF%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B8/
Можна ще пошукати, у т. ч. - й у словниках та в художніх творах, бо ж "хто що шукає, той те і знаходить". І взагалі - хто шукає, той знаходить. Та... навіщо ламати списи, якщо слово таке є?.. Дякую Вам! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-09 07:58:41 ]
Який-небудь "шал троянд і вир півоній" пристойно би римувався з "матері-землі на лоні".
Пафос унікальний, та куди від нього дінешся.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-09 16:51:16 ]
Ваш рядок, пане Миколо, теж гарний. Дякую! Тож від мене Вам - "шал троянд і вир павоній"! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-10 13:20:00 ]
Шановна пані Любове! Справді, списи ламати немає над чим. Слово «піон» в устах наших краян (і на Хмельниччині, і на Львівщині теж) на жаль функціонує як росіянізм, як і маса інших росіянізмів і суржикізмів (заглиблюватися у причини чому так, не буду, адже всі ми прекрасно знаємо про багатостолітнє винищення української мови імперією нашого сусіда-агресора). І завдання нас з Вами, як тих, хто пише вірші чи прозу,- якраз не узаконювати такий стан нашої мови, а надавати властивого саме їй звучання і мелосу.
Для мене найавторитетнішим джерелом є академічні словники, а з них жоден навіть не згадує слова «піон». З цим коренем є тільки слово «піонер» )) (Етимологічний словник української мови.- т.4.- К, Наукова думка, 2004.- с.385, 410; та сама ситуація і у Словнику синонімів української мови.- т.2.- К.Наукова думка, 2006.- С.199, 233; і тлумачному словнику).
Так от, розгортаю паперове видання Етимологічного словника української мови.- т.4.- К, Наукова думка, 2004.- с.385: півонія (бот.) – «багаторічна квіткова рослина Paeonia L.» [ півóня, півóнь, пивóнія, павóнія, полóнія ] – р. (російське!- Г.М.) - пиóн [ пивóния ], бр. (білоруське) – півоня, п. (польське) pivonia, pivonka… і т.д., (переписувати усю статтю не буду, хто захоче – знайде.)
Тому Ваше діалектне «павонія» - як бальзам на душу, порівняно зі зросійщеним «піон».
(Про наведені Вами у якості аргументу посилання на сайти навіть не варто багато коментувати, адже лише побіжно проглянувши наведені там тексти і заголовки, неозброєним оком видно, що це автоматичний електронний переклад з російської. Про «Піони» як зброю, взагалі мовчу – назви ці придумує хто? фахівці українські філологи? Чи чиновники від оборони, яким що «піон», що «півонія», - абсолютно однаково).
Наводячи свої аргументи, я не маю ані найменшого наміру якось Вас образити чи чого іншого. Просто, коли я на 100% упевнена у правильності своєї позиції, я хочу її донести до опонента як мою власну думку. А Вам, як автору, вже вирішувати чи погодись, чи не погодитись з моїми заувагами. Адже це є «Поетичні майстерні», мета учасників яких і полягає в удосконаленні, навчанні один від одного.
Я завше тільки дуже вдячна, коли колеги висловлюють свої міркування, зауваги – адже зі сторони часом видно те, чого автор, варячись у своєму звичному оточенні часом просто не помічає.
З великою повагою до Вас і запрошенням до співпраці!
ПС. А той мій коментар з посиланням на Вікіпедію
- видаліть (поняття не маю чого його так розтянуло при вставлянні), бо тільки Ви можете видаляти на Вашій сторінці.
Ще раз всього найкращого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-10 15:00:42 ]
Дякую (ЩИРО), пані Галино, за Вашу стовідсоткову впевненість! І за те, що не полишили розмову - теж дякую! Доведеться переробити вірш, бо у 2001 році я, мабуть, не перевірила це слово, задовольнившись тим, що таке слово чула, читала, а інтернету не було й особистого академічного словника не мала. Тепер, пишучи щось новЕ, без словника не обходжуся. Джерело про Вікіпедію (у Вашому дописі) забрала. Ще раз дякую Вам за витрачений час і корисну інформацію! :) Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-10 15:03:29 ]
Мудрі люди завжди порозуміються :) Щиро тішуся, що зуміла донести те, що хотіла.
Щоб видалити той мій коментар, треба натиснути курсором на квадратик зі стрілочкою, який є зліва біля мого імені і фото-аватарки, клацнете мишкою - вискочить запитання, чи Ви справді хочете його видалити. Тиснете ОК чи "Добре", чи "так" ( не пам'ятаю, який там саме варіант), і воно видаляється.
:)