З ЧЕРНЕЧОЇ ГОРИ
Новітній гайдамако, бандерівцю, повстанцю!
Не дай себе приспати, твори, дій, говори!
Надійся лиш на себе, живи – як в день останній!
Отут воно видніше, з Чернечої гори.

Вдивляюсь у прийдешнє, де патріотів – лави.
Позаду – … тисяч років, попереду – віки.
Державити б нам славу, як славимо державу,
Бо запитання часу: куди ми, хто ми, з ким?

Все тільки зачалося, ще йти і йти до роду.
А вже новітній пахне холодноярський дух.
І дихає новітня історія свободи,
Й провідники новітні до Віча ще прийдуть.

Найперше – це любов до Вітчизни-материзни,
А зняти з вождювання й поставити ми – враз!
Знай, враже-супостате, що шабля наша блисне
І зродить гайдамаків, якщо прийде пора!

Знов сумніви, тривоги… І знов йдемо до Віча,
До злагоди-єднань, до прийдешньої пори.
Бо Слово наше – віще, бо Правда наша – вічна!
Отут воно видніше, з Чернечої гори.
(© Любов СЕРДУНИЧ, 10 серпня 2014 р.).

Отримала примірник збірника, виданого за підсумками міжнародного поетичного конкурсу на кращий поетичний твір до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка "Чатує в століттях Чернеча Гора".
Загалом на конкурс надійшло 2547 творів. Вірш ввійшов у 157 найкращих. (А в іншому джерелі читаю, що з 1789 надісланих віршів допустили до конкурсу 205 творів авторів з усіх кінців України та зарубіжжя...). До участи в конкурсі відібрано 157 творів, у т. ч. - й мій "З ЧЕРНЕЧОЇ ГОРИ". Тож поки що, за результатами першого відбіркового туру, мій вірш втрапив до 2-ого Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора" і до Вісника конкурсу (м. Канів, 2014, с.124).