Важко втриматись, шановний пане Ярославе, від того, щоб такоо красеня, як Ви, та хтось із жінок не полюбив. А тим часом стільки мінору у Ваших піснях.
Даруйте, якщо процитую себе: "Гіркіш страждання - ваговитіш слово".

Дуже дякую, дорогий пане Іване, за вдумливий коментар. На превеликий жаль у мого ЛГ емоції часто йдуть попереду розуму. Він спершу зробить помилку, а потім кається, як у тій легенді про чоловіка, якому Бог дав нести мішок і викинути його у прірву і при цьому не розв"язувати його, і не дивитись, що там усередині. А він Бога не послухав, розв"язав, глянув, а там виявилось гаддя, яке порозлазилося по всьому світу, а чоловік не встиг його сховати назад у мішок. В покару Бог наказав перетворив його на лелеку і наказав усе життя спокутувати провину і збирати по болотах гадюк і жаб. Що він і робить - очищає планету, але при цьому і сам страждає. Так і мій ЛГ. Цілком згоден з Вашою думкою щодо ваговитості слова. Отже треба поету благословляти страждання, яке йому дано. Так сильніше пишеться і це допомагає і читачам його думати і не робити помилок і очищатися.))

Таки БРАВО, Ярославе)

Щиро дякую, Володимире! Радий познайомитися.)

Дякую за приємні враження.

Дякую на доброму слові, Ігорю! Будьмо!))

Чоловіка аплодують, а жінки тихо плачуть від краси ...
Мушу признатись, що давно і безповоротно потрапила у чарівний полон Вашого на диво хвилюючого, такого сеасуального, вибачте за правду, оксамитового голосу!
"Браво!" Ярославе!

Дуже, дуже Вам дякую, дорога Нінеле! Уклоняюсь Вам. Не чекав, аж такої відвертості. Ви перша мені сказали про таке... Приємно вражений і схвильований...)))

Дуже радий, мила Лілеє, що сподобалось. Насолоджуйтесь!))