Валерію, дякую за коментар і за критику, візьму до уваги. Але у Вашій поезії також присутній збіг приголосних: "...трансцендентний секс, тантричний", до того ж читається важче, ніж моє. Я вважаю, що коли мовить душа - то відсутні будь-які межі. Поезія - це простір, а не замкнена кімната. Це особисто моя думка. Ось Ваш вірш, рядки з якого я навела вище: якби Ви замінили слово "трансцендентний" іншим, легшим для вимови, - то, правда ж, значення змінилося б? Тому, як на мене, головне те, що ти передаєш, свої емоції, переживання, спостереження. Звичайно ж потрібно дотримуватися певних літературних норм. Але ось такі зауваження, типу: збіг приголосних, збіг голосних, збій ритмомелодики, недотримання рими тощо - у мене асоціюються із концтабором, де суворий режим, котрого конче потрібно дотримуватися, інакше - не виживеш.

А хіба ж Ви не знаєте, Інно, що найбільше у інших люди бачать те, що притаманне їм самим?) Ви зайшли на якийсь із давніших моїх віршів - а вони такі недосконалі, що вже й мені самому перестали подобатись, і я їх правлю-правлю і ніяк до пуття довести не можу.) Якщо не важко, дайте посилання, з якого саме мого вірша цитата, і, можливо, я і в ньому щось спробую покращити.)

Та я вже знайшов і підправив.) Дякую. Я виправляю давніші вірші з точки зору техніки і кращого звучання. Сподіваюсь, тим самим не вихолощую їхню суть. Хоча деколи все-таки і кардинально змінюю. Просто не хочеться, аби колись у майбутній збірці вони виглядали по-школярськи.