Олександре, непогано! Трохи бентежить остання фраза, але коли задуматися, то дійсно колись одягнуть на трупа платячко нове. Та зараз не будемо про це говорити, бо хочеться вірити у життя і мріяти про щасливі його прояви! З найкращими побажаннями!

Зроблю виняток: напишу на цій сторінці, інакше обидва автори не прочитають...
Розраховую на те, що мене не втягнуть у дискусію.
Дух оригіналу втрачено. Написано, звісно, у стилі Олександра. Не вельми майстерно, нашвидкуруч. "Їй бо - любов"...
Завершення - чи є воно оптимістичним? житєствердним...
На мою думку, це таки несмак, Таню, я б промовчала, та дивує те, що фабула не перекликається із твоєю, а ти наче не проти. Ну, це вам вирішувати. Труп і сукенка - чи про таке писала авторка оригіналу?
Є Олександр Козинець, пише вельми вправно за мотивами...раджу ознайомитися принагідно.
На все добре, гарного дня усім.

нагахай гаха
вперлисьочі впросинь
невже збігів не можна уникнути?

Якщо подавати власне за мотивами, то увиразнити, вималювати... щоб і в рядках, і в міжрядді. Щоб вірш дихав. Щоб цікаво і вірш був явищем.

На мою думку, між епіграфом з оригіналу і цим віршем - прірва дисонансу...

Хоч кілка на голові теши...чула я про когось казали...
Чесний вірш? а навіщо він писався...як варіант...з однією фабулою...ні.
де гармонія, краса?
де живий нерв...де зачудування написаним? Для мене це ...суха картинка.

Невже не здатні порівняти написане Вами з поезією Маланюка, Стуса, Вінграновського, Плужника?
Сатирик? Був Микола Сом. Читайте...
І знайте: я споравді щиро зичила Вам росту майстерності та розквіту таланту, а не ... тупцювання на місці і поглядів з-під лоба. І те, що я озвалася, свідчення моєї шляхетності, а не навпаки.
Може, замислитеся. Та прочитаєте "Палімпсести", але не пишіть під автора.
Це буде помітно.

Олександре, лишитеся статистом. Самозаспокоєно лежати на олімпі бутафорному...
Ваше .........
ваше повтор
зневажену вигоює любов
вигоює зневажену любов хоча б отак
чому не так? наващо неприродний порядок слів?

хто вам що каже, мене не обходить.
Маю власний смак і зір поетичний.
Вірш сухий, начерк, ви самозалюблено не бачите, що рука пише.
любов це ранка? виразка?
чого її вигоювати?
примітивно.
глибини не побачила, бо зачіпаюся об слова... які компоновані не віртуозом.
Здогадуюся, що зубами скрегочете, коли я пишу свою думку про текст.
Кілків не тешу, а те, що моє письмо на чеканку схоже, то це ж стиль і могуть. Вчіться, а не сперечайтеся.
Отже, з місяць не римуйте, а потім відкриєте нам себе вправнішого і свіжого. А не зважатимете на мої поради, то прапорець в руку.
Початківцям такі вірші притаманні. Ви ж зрілий автор... Нема мені чого читати у Вас, і Лариса Прокопчук писала давно про таке.
Та ми ж фрашки для Вас. До речі, клонів не маю, тож не вигадуйте, що я критикувала під іменем Оксана.
І піарити Вас не буду. Озивалася, щоб оговтати, бо добра я особистість).

кому це на пласі гарно?
де така жертва радісна на пласі...
то увиразніть, панораму подайте.
А не ... прогарцював пегасом і ... ось я... за мотивами..........

Провесніння щиро зичу, і натхнення на облаштування обійстя... (а також - поетичного). Лагідна посмішка це пречудова емоційна реакція...).

...та для вас усі зауваження зверхні, а колись писали, що співак чи музикант щоденно працює... розуміли важливість вишколу віршарського.
Я не пнуся у наставники, але ж вам роль жалісника дається не вельми. Катування...оті поради...
до чого той трупик?
Там Любов Бенедишин пояснила про цезуру, то ви вважаєте це насиллям?
Лише початківець вважає написане готовим і не править. Майстер схильний до вагань. Тому внутрішній цензор у поміч.
Камертон є не у всіх, на ПМ були редактори, нині допомагають найвправніші.

Лишу вам вірша, та більше не коментуватиму. Задля спокою.

Світлана-Майя Залізняк

Інтуїтивне

Озвалася... а мовчечки б - мудріше...
Іти по стежці, гнати жабенят,
облаштувати шовковисту нішу...
і розлядати горній дистилят.

Заджерготить сполохана сорока,
папуга кине пір'ячко руде,
сірко погляне-глипне упівока,
заплаче Фройд... і вулик загуде.

З коловороту вихлюпне бравада,
за млявим Охом вистрибне зайча.
Промовила до качура - й не рада.
....................................................
о, як смакує жовта алича!

2019