Приємно погоджуватися і мені з коментарями читачів, теж, авторів. І кожен з нас, зазвичай, здатен бачити доліки-недоліки і уявляти, як би воно могло бути найкраще.
Але тут є певні моменти особистого вибору, що пов'язаний в ідеалі з Вищим Промислом, з тим, за для чого кожен з нас тут, на Землі. )
З вашого дозволу - спробую помудрувати загалом про нашу спільну проблематику.
Отже, один побачить в більш ідеальному творі прекрасний ландшафт і свою зупинку в ньому, аж до повного поєднання, інший - щасливий рух над цим усім, а ще хтось вибудує з найкращих моментів власного життя цю картину, хтось "потягне" вгору, до ідеалів гармонії, цивілізацію... Тому, відчуваючи за собою такі світоглядні відмінності, більшість із нас дає поради обережно, з опиранням: на тонкощі і точність мовного звучання, інколи ще й на бАжані багатопланові взаємозв'язки автора (ліргероя) і середовища навколо нього в творі. Зазвичай, якщо авторський підхід "класичний", то коефіцієнт прозорості значно менший 0,75 (в укр.мові) свідчить про диктат ідей, які на передньому плані. Але фактично, все наше (чи навіяне нам, бо й так буває) мислення в нас завжди на передньому плані. Можна, певно, і без мислення спробувати писати, але це, схоже, вже перебір. ) Так чи так, характерне мислення підключаємо, але, найкраще, це робити ніби вслід "мисленню". Тобто, йти слідами важливої думки, що залишаються в образах - на образах, пов"язаних з тою думкою. Точність особистого підходу, звичайно, трішки розмивається при цьому, але краси чомусь більшає.
Тож, головне, не надто рефлексувати над можливими особистими (до пори - до часу не примітними) помилками, а пильніше і частіше приглядатися до образів, яких торкаємось, увиразнювати їх ( в тому числі і від необов'язкових збігів приголосних).

Одна лише печаль, шукаючи досконалості, ми змінюємося, і це не завжди до вподоби.