Не хотілося би, але:
- мушу зауважити, ще "неусвідомлені" треба писати разом. То якби було "нами не усвідомлені", то було би окремо.
До того ж існує цитата з граматично правильним написанням.
Зараз практично усюди цю частку вже й письменники вживають неправильно.
То просив би вибачити мені просвітництво під Вашим віршем.
Благі наміри переважили.
Рима "ноги - боги" у цьому відмінку та інших є досить зужитою. Разом з "дорогами".
Цікава смислова гра з ногами у Вашому вірші. Смертю пахне. Не вловив - навмисно чи ні.
Багатообразність - широка. Бог, авокадо... Чого тільки немає.
І віриться в те, що недарма. Авторський замисел сприймається як глибокий.
Це важливо.
І тому всі оці дрібниці з граматикою відступають на другий план.
Або за куліси. Врешті-решт, як кажуть нові письменники, "ми творимо мову".
То нехай вони своє написане і читають. Новою мовою чи якою їм пмшеться.
Я прочитав Ваше.
Відчувається, що твір серйозний. Я би сказав, повчальний.
Для хлопчика, як Ви зауважили.
А чоловіки - це вічні хлопчики.
Хіба що не всі.
Правильно буде "змалечку" або навіть "ізмалечку". Разом, злитно, одним словом.
Як Ви розумієте, критики не було.
Ремарки.
Та й давненько я не читав Вашого.

Дякую,
Ю. С.

цікаво.
не так давно, при черговім обміні думками, навіть не дискусії, власне, щодо
теперішніх подій у США, пробігла якось фраза, перефразуючи Воргола,
що в нашій сучасній інформаційній дійсності, кожен запросто може сподіватися
не лише якихсь 15 хвилин слави, але й, знічев’я, історичної навіть судьби ~
або, ще простіш, зіграти, несподівано, таку собі роль Agnus Dei
сакральної жертви, офірного цапа-десь, чи то мученика за майбуття
а може якусь новітню віру, хто ж знатиме. . .

щодо Вашого ’визначся’, тут звісно трохи патетики є
але можна замислитися й щодо того, що визначитися можна в різний спосіб
& якщо блискавки не потрапляють до розщілин, як відомо,
то можна відповідно визначитися і вибрати й життя у сховку
а різного роду софізми чи навіть імперативи, як-от платонівська печера ~
їх є.