О дякую, Ярославе. Деякі, суто музичні огріхи тут і мені помітні. Але тематика дійсно важлива і для мене.
Тож зазвичай музиканти-професіонали з помітним скепсисом ставляться до моїх нинішніх спроб.
Навіть не знаю, як вони поставляться до годинної ведичної симфонії, звідки взята ця пісня. Та ця робота лише на половину виведена. )
Утім, здається, симфонії - це трохи ширші речі за стандартне сприйняття. Цим і користаюся.

ален роб-грийє в якомусь свому інтерв'ю був сказав, що
мовляв, усякий письменник йде власним шляхом і
проходить його до кінця

звісно, головне рух уперед, якщо є що сказати

з огляду на велику кількість юзернеймів інтернету
які щось могли би зімітувати чи стилізувати
хай не одразу, але зрештою ~
й цим можна займатися досить довший час
освоювати ще ось таку манеру, чи якусь іншу іще

хоч сума сумарум в конкретному мікрокосмові
часто-густо ~ досить-таки хаотичний доробок
іноді чим не графоманія, хай це медичне
або психіатрія, так само медичне хай, але ж, але ж

письменник ось, пише, може

Так, це важливо - щось могти, і з красою. )

ну, я не про маньєризм, це окремий материк історії культури

Ну я теж про загальні речі, ось виклав ще одну, суто музичну частину зі своєї "нової симфонії".
Якщо є зауваження, то радий почути їх, поки робота загалом в ескізах...

Колискову ретельно прослухав, мислю, тут в кожного будуть свої особисті рефлексії
загалом, імовірно ~ спроба додати різних інструментів, або їхніх комбінацій
традиційніших для нашого музичного сприйняття

це вже не східні інструменти, хоч цікаво було б, якщо би замість скрипки-соло
подеколи мелодію вела, скажімо, ділруба, але про це трохи нижче

тобто, я взагалі не критикую, тут треба реальну капельмейстерську підготовку, аби
осягнути це в гармонійному плані & вжеж, це є Колискова в символічному
або поетичному сприйнятті, й засинати під неї непросто, або навіщо ж

якби тут підхід не з утилітарного боку, радше символічний, нмсд

романтики, які ретельніш від інших мистецьких течій, ставилися першочергово
до музики, сприймали цивілізацію, як-от європейську
або навіть ще вужче, як ідеалізовану середньовічну модель
котра надалі зазнала занепаду

а все поза Європою ~ в найліпшому випадку екзотика
у чимсь привабливо, хай менш суттєво
тобто, Петер Шлеміль може милуватися невідомими загалу квітами
зірваними на вершині Чимборасо
у берлінський захурделеній новорічним снігом пивниці

але комбінувати в загальнолюдских первісних ритмах, як-от колискових
звучання інших цивілізацій, інків, китайців, хай би навіть індійців
це, мабуть, незапросто, а чи взагалі можливо?

авжеж, митець тут відштовхується від звуків, що вертають його самого
у своє власне минуле, дитинство, іще раніші відлуння

і там, з огляду на походження, належність, всякий, хто оттак звертається
до більш первісного свого, стає, безперечно, девуальованим

вразливо відкритим