із усією безумовною повагою до Вас

але все ж таки не грАблі, а граблІ

Так. Звичайно. Але в мене не твердий рядок. Мабуть наголоси у віршованих рядках можна міняти. Принаймі так пишуть відомі літературознавці та лінгвісти.

Ось до прикладу фрагмент статті щодо наголосів:
Кожна мова має свої особливості наголошування. Є мови, у яких наголос зафіксовано в певній позиції (фіксований): завжди на останній склад (французька, вірменська, турецька мови), завжди на другий із кінця (польська, грузинська), завжди на перший (чеська, ісландська, естонська). В українській мові наголос може падати на будь-який склад: на перший, другий, третій тощо. Це означає, що він є вільним: разом – наголошено перший склад, принести – третій. У межах одного слова наголос може змінюватися: голова – голови (він є рухомим). Також є слова, у яких нормативними є два наголоси: весняний – весняний (варіантне наголошування). Перевірити правильний наголос можна за орфоепічним словником української мови (наприклад, за словником за редакцією М.І. Погрібного). Оскільки український наголос є вільним, абсолютних правил наголошування немає, зате є закономірності, які допоможуть запам’ятати складні випадки наголошування.

звичайно, я подячний Вам, що Ви не ігноруєте тему і не стираєте коментарі

я є практичний лінгвіст

звісно, мені читали лекції і з загального мовознавства, і зі спеціяльного мовознавства

незгірші лектори, вже повірте


практичне мовознавство, лінгвістика, вжеж в курсі того, що мовою, особливо незашореною щодо наголошування
можна запросто вертіти, як ото циган сонцем

і так можжливо, і так, і ще сяк можливо . . . .

то все є безперечно
Ви можете наголошувати у якнайабсурдніший спосіб узагалі усе

хто ж Вам не дає?

поезія має свої цікаві рамки, утім
якщо Ви хочете, щоби вона була чинною не просто для експериментаторів
але для інших багатьох ~

Ви прагнете імітувати належний узус
тобто, промовляти таким чином
щоби не просто збоченці у вузькому колі, які намагаються плюндрувати норму
але й трохи ширші верстви
могли сприйняти Вашу творчість, хіба ні?

є така річ, яка зветься доцільність
якби Ви не написали у себе в профілю, що Ви є архітектор
я би імовірно не пхався би із своїми глупостями
(можете це називати і так, чого ні)

ВСЕ є можливо, але чи є в тім доцільність?

мова тримається певного центру, який зветься норма
норма це є те, що відповідає безпосереднім чуттям носіїв мови, тим, хто говорить
мовою, такою, яка вона більш-менш мала би бути

а поетів це все стосується дуже навіть

даруйте, якщо я Вас імовірно, бентежу дещо

але мені здалося, що Ви чогось прагнете, а не просто збиткуєтеся тут, собі

я бажав би посприяти Вам, чисто по-людськи

якщо воно вам взагалі ані до чого, можете просто мене заблокувати

чимало так званих авторів це вже зробили, я їх не засуджую

нікому не приємно вислуховувати унормовану занудну правдиво досвідчену думку

особливо природнім геніям

є такі, вони існують

Я насправді Вам дуже вдячний за коментар та науку. Бо знаходжуся у своїй власній бульбашці. І не дуже добре знаю нашу мову.
Мені цікаві Ваші зауваження. Бо вони предметні. Так я архітектор. От вийду на пенсію може як дасть Бог наснаги сил і часу то займусь словом серйозніше. І малювати ще хочу. А роки 14 год роб.дннь а на вірші раптом годину в день Тому для мене Ваші коментарі дуже важливі

дякую за спробу, скажімо так, порозуміння
я не претендую на лаври сократа, якби

всі ми вчимося, повсякчас, і все одно чим більше осягаєш, тим більше розумієш наскільки важко осягнути все, чого несила осягнути

конкретно щодо використання ad hoc ненормативних наголосів -

завжди є сумнів у тім, що це сприйметься належно
так, Ви можете собі гульнути
а хтось скаже, що Ви не володієте мовою

тобто, потрібно довести читача до цього

можна висловлюватися, як торгівка сільодками на привозі в Одесі
міксуючи суржик, койне & ідіш
якщо текст відповідає такій драматургії

але якщо текст собі спокійний і нормативний
але Ви вкидуєте без потреби якісь неналежності -

вони ставлять під сумнів Вашу вправність, Ваші знання і глузд

розумієте?


Ви не будете під кожним віршем де-небудь публікувати апології ненормативу

текст має стояти за себе сам завжди
без будь-яких підпорок

голий текст, як він є - це все, що лишається після автора
текст має бути - в ідеалі - безсумнівний і переконливий

і бажано, вести до автора
до цікавості, хто ж автор

а не викликати роздратування і небажання читати щось подібне


ще раз, перепрошую, якщо якось набридаю цим усім

Я чую! Тут ще мабуть потрібно згадати про мету? Для чого пишемо? Кому то потрібно? Хто читач?
І...для чого вести до автора? А й справді - що то значить "вести до автора"? І що таке - автор - оте "Я"? Перша особа?
Мені довподоби абсурдисти. Завжди були. А наша класика- повна ресентименту. Авторського і народного. Ви лінгвіст. Це майже - математик. Математика це мистецтво - не зовсісм наука на сій погляд. Мабуть слово воно трохи над "автором" повинно бути? - щоб і сам він трохи озирався на ньго як на код ,що раптово виник між отими тремтливими нейронами. До речі - що таке "збіги" і що таке отой коефіцієнт прозорості? Я так і не зрозумів.