Ґречно дякую.
Не хочу нічого казати про цільову замовну поезію.
Зараз ми бачимо строфи театрального діалогу між горами, які розійшлись і не сходяться. У них і про джерела, і про кулуари – жолоби, які приймають і проводять сніг і воду з гір. Що може бути чистішим за них?
Наші духовні помисли.

На базарі зупинився біля таджика, в якого інколи купую фісташки і всяке. І попрохав перекласти.
На круг вийшло так, що 300 гривень щоб російською, бо я допомагав, і 600 гривень таджицькою - і маю вірш їхньою кирилицею, тільки ҳ - це м'яка "х", така, як видих.
қ - м'яка "к", ӯ - майже як "у", ӣ - щось таке, як наша "і", така ж як їхня "и".

Сарчашмахои шуур он чашмахо мебоша́нд
ки на он кадар об, ки бо эуфонияи андешахои cappella садо медиха́д,
файзи ороми хоксории бахту саодатмандро аз ковишхо канда ва руфта мебара́д.

Торикии дарахои бе офтоб,
долонхои тармаю шаршарахои гузашта, хар як сангу санг-хама хобидаа́нд
бистари ҳикояҳои тақдирсоз, онҳо дар наздикӣ ҳаста́нд,
ва шумо ба марг баста нестед, ба саодат гӯш медиҳед.

Чесний і чемний дядько, бо міг взяти з мене і більше - тіпа приходь завтра, а зробити за 5-10 хвилин. Смартфонами, у принципі, так і вийшло.

Истоки сознания – это те источники,
которые не столько поят, как звучат
благозвучием твоих мыслей а капелла,
размывая и снося тихую благодать впадин
блаженного смирения.

Тьма бессолнечных пространств ущелий,
кулуары сходов прошлых лавин и водопадов, каждый камень или глыба – все стелит
ложе роковых историй, они рядом,
а ты не в связке со смертью, внимая блаженству.

Напишу ремарками.

  Ви обрали вірний напрямок, і вибір вас не зрадив.
"Інша поезія", що Вами заявлена, може бути ще іншою тому, що вірш має внутрішню гідродинаміку. А це не кожному вдається, і не у всякому вірші таке можна побачити і відчути.
  Відзначу декілько наступних сильних опорних моментів:
• образна логіка: "витоки свідомості" → "милозвучність думок" – "ущелини", "лавини", водоспади";
• автор не бере багато на себе, всюди заявляючи, "я", "я" – і так протягом вірша, який, по суті, дзеркало, в якому є займенник "твоїх", а не "моїх".
А читач бачить автора або обох – автора і героя. У гори слабак не піде;
• проглядається ціла геологія свідомості – від джерела до обвалу, до сходу лавин;
• романтика горосходжень і фатальні випадки – все поряд, і воно трапляється. Але не тут, бо вірш не про це.

 Повертаючись до початку (і це досить легко, бо вірш не має такого явища як значна довжина), скажу про звукову гармонічність римованих перегуків — "джерела / а капела", "звучать / благодать", "ущелин / стелить".

  Тональність: поєднання майже сакрального ("рахманне смиренство", "блаженство") з фізичною, навіть жорсткою матеріальністю ("брила", фатальні історії"). Це добре тримає напругу. А слово "брила", "до речі, якщо було б у кінці рядка, непогано римувалося б з дієсловом "вбила" рядка наступного. Але нема – то й нема. Прибережіть.

  Втім, є такі місця, де текст трохи "спотикається":
• "насправді" виглядає прозаїчним гальмівним елементом.. Воно ніби пояснює те, що вже й так працює образно. У модерній поетиці пояснення зайві;
• "кулуари сходів" — цікаво, але трохи перевантажено абстракцією. Тут майже два метафоричних шари зіштовхуються.

Підбиваючи підсумок:
• це не зовсім ідеально відшліфований твір, але цілком самодостатній і живий. А в модерній поезії живучість часто важливіша за ідеальність.

Попрохало керівництво мене вийти на підміну "черговикам".
От і маю трішечки часу.
З повагом Ю.С.

P.S. Бачу переклад. Вітаю з первістком.