ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.06 14:02
Попереду
Така застиглість і драглистість.
Ми грузнемо у цих лісах,
Там, де промчався юний лицар
У лабіринтах, наче птах.
Попереду важка гонитва,
Нудна, протяжна суєта.
Попереду запекла битва,
Аж квітне стогін у вустах.

Іван Потьомкін
2026.07.06 13:16
...Як пишная пава
Як же її звали, діву Бондарівну?
Ту, що честь тримала цілої Вкраїни.
Ту, що, мов царівна, у колі дівочім
Можновладцю кинула в безсоромні очі:
“Ой не згоден пан Каньовський мене цілувати,
Тільки згоден пан Каньовський мене розбувати!
Ой волю ж я,пан

Вячеслав Руденко
2026.07.06 10:20
Рятує слово доки ллється
Рятує слово доки ллється-
Вбиває розум доки ллє,
Та то не правда–лиш здається!
А Всесвіт пнеться у своє!

Шовковий ворс пливи над градом,
Серед ампірного рев’ю,
Камінний отвір будь кошлатим,

хома дідим
2026.07.06 10:02
* 132 *
гаразд
усе
простіш мабуть
питво та їжа
писанина
а потім час іще у путь
де нас дива чекають
вірно

Вячеслав Руденко
2026.07.05 19:57
Майже побічно, солодший за дотик до вуха…
Фантик зворотнього,згорнутий примхою часу,
Вовчого сліду рясніє горохом в поснуле,
Кожної миті, щоразу зриваючи саван,
Шепіт хтонічний рятує забуте минуле.

Вийди на шлях не засмученим в хутрі із фугу
В напівчоботях, що вказують шлях до останку,
Не

Євген Федчук
2026.07.05 14:41
Як відьма перетворилася на собаку
Зібралися діди якось в Клима біля двору.
Вже сонечко понад лісом було на ту пору.
Ще сутінки не настали та вже йшло до того.
Череда понад дворами стоптала дорогу.
Несла молоко із паші, пастух йшов позаду.
Хоч втомлений та з дідами привітався радо.
А

Роксолана Вірлан
2026.07.05 14:39
* * *
Якщо би акварелевим потьоком
зненацька розтеклася згіркла Ява:
і той пречистий надим першокроку,
і тягла довгота земного сплаву,
доріг - зміїсті кубла та роптіння,
пробіли днів, ночей печерна пустка,
життя і врожаїв осінні стини,
луна свічад, іконн

Володимир Ляшкевич
2026.07.05 13:59
Екзистенційне позиціювання творчого єства: до метагармонічної теорії творчості
Вступ Творчість належить до дуже звичних, і в той самий час - до найскладніших проявів людського єства. Незважаючи на значний розвиток естетики, психології творчості, герменевтики, феноменології та когнітивних наук, відкритим залишається питання про фу

Борис Костиря
2026.07.05 13:09
Приреченість
Тут нікуди піти, лише на стадіон,
Порожній, сиротливий і безмовний,
Там, де біжить нечутний чемпіон
Крізь славу, гордість і тотальний морок.

Тут нікуди піти. В обличчя самоти
Подивимося тихо і печально.
Там грають фугу зречені вітри

хома дідим
2026.07.05 10:22
* 131 *
королівські лучники
королівська кіннота
шикуються
у надвечірньому
вітрі
танцюючі маски
танцюють
у глядацьких енергіях

Ірина Вовк
2026.07.05 06:00
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 14)
ЕПІЛОГ: СРІБНА ЗОРЯ НАД ГАЛЛІЄЮ Останні роки Анни були схожі на тихий золотий вечір після буремного дня. Вона більше не втручалася у дрібні придворні інтриги. Її срібна голова була зайнята іншим – вона будувала монастирі, замовляла книги в далеких зем

С М
2026.07.04 21:21
Люцифер Сем (Pink Floyd)
люцифер сем кіт сіаму
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг

сутність цього кота не пояснити

дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч

Іван Потьомкін
2026.07.04 19:53
Музика без слів
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Володимир Ляшкевич
2026.07.04 16:15
Dichton: The Principle of Dynamic Coherence
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Погляд
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
Вітаю з днем народження Тетяну Левицьку
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 * * *
...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2026-07-05 14:39:51
Переглядів сторінки твору 121
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.702
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.06 20:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 17:10:25 ]



мені чомусь думалося тут про амальгами...

сплави різнорідних речовин, мінералів, металів, деревини, іншої органіки

як на теперішній стан світу, імовірно також пластику, бо його надміром усяко, і ну
він теж майже стихія, у свому якомусь настійному чомусь


і, мабуть, у всім тім звалищі елементів, яке
може перестворитися на щось вище
а може перестворитися на щось злоякісне (звідки знати)

мала бути своєрідна призма, фокус, окуляр

бо нам не раз розказували, що нічого просто так не робиться
і не відбувається

мені дуже подобалося в дитинстві шниряти біля місцевого склозаводу

там просто під стіни висипали всякий шлак виробництва

можна було натрапити на фантастичні зливки
різнокольорового похмурого скла+
шалено химерні
прямо-таки божевільні, якщо чесно





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 18:29:55 ]
Це гарні асоціативні паралелі - в тому щось є, звісно,що з різних самодостатніх, або крихких, фрагментованих елементів, шкельць, амальгамок- можна скласти скульптурну композицію, котра, або буде якось вражати споглядача - читача, або ж буде відштовхувати - звісно, важлива цілісність, котра це все може об'єднати. Дякую щиро, що читав - відлунював оту настрієвість. В нашу добу, де час на вагу золота - цінно безмежно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 17:16:52 ]
Вірш прочитав уважно. Він справляє враження не емоцією, а мовою. Точніше, мовотворенням. Видно, що кожне слово тут добиралося не за звичкою, а майже винаходилося заново.
Але саме тут у мене виникло відчуття подвійності. Частину образів я не проживав, а розшифровував. "Надим", "першокрок", "поземський сплав", "роптіння", "стини"... Кожне з цих слів окремо можна прийняти, але разом вони утворюють таку щільність, що я вже більше думаю про слова, ніж про те, що вони мали б відкривати.
Для мене добра метафора не потребує словника. Вона може бути несподіваною, але після першого прочитання я відчуваю: "Так, саме так воно і є". Тут же я кілька разів ловив себе на тому, що повертаюся не до думки, а до окремих лексем.
Водночас фінальні рядки дуже важливі. У них є справжнє питання: чи має вся ця людська вовтузня сенс і вартість? Саме заради цього питання, як мені здається, написано весь вірш. І мені хотілося б, щоб шлях до нього був трохи менш захаращений мовними знахідками. Бо сама думка варта того, щоб до неї дійти без кількох зупинок на тлумачному словнику.
Це не докір. Це враження уважного читача, який не ковзає очима по тексту, а намагається пройти ним до кінця.
У фіналі цей читач перечепився через слово 'вовту́зіння". Не через його зміст, а через Ваш інакший наголос. Можливо, це лише моя звичка до нормативної вимови, але в такому сильному завершенні не хотілося би, щоб увага читача хоч на мить переключалася на орфоепію.
З повагом, Ю.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 18:19:55 ]


Дякую п.Юхиме, за розлогий, подетальний опис твору - увага, то, направду, для мене першочергова річ. Бути почутою - бодай і в двох завершальних рядках - це вже порух вперід для мене.
Знайшла зі словника - щодо наголосу:

У слові вовтузі́ння наголос падає на третій склад — на літеру і (вов-ту-зі́н-ня).

Тому, тут питання відкрите - чи таки словник щось не теє каже.
дійсно, розумію, що текст може бути надто густий - і воно так і є, попри те, воно якось мені є притаманним - ота густота - це не перший твір в отакому щільному виконанні, і, я не підбирала зумисне слова, якщо чесно - вони у мене усі на горішній поличці - завше. Колись, можливо, дійсно вивчала, вишукувала оці всі оздоби, але з часом втягнула їх у себе - стали мені природними оці звучання. Сей вірш може існувати - може і не існувати, але вже, якщо вродилося- хай тут - на сторінках пм- дозріває. Час покаже - чи треба він, чи звучатиме читачеві, чи збиватиме з толку таважкість письма. Швидш за все - правда на вашому боці,але на моєму - сміливість творити щось отаке, що може й не надто легко сприйматися. Моє шанування та подяка.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 18:52:55 ]
То трапився Вам підозрілий словник. Один з тих, якими я послуговуюсь, мені каже про те, що я і сказав :(
вовту́зіння


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 19:12:26 ]
Так, надибала і такий наголос, на котрому ви настоюєте - можна доопрацювати - дякую.
А мені гугель видав це:
У слові вовтузі́ння наголос падає на третій склад — на літеру і (вовтузі́ння).Цей наголос є незмінним у всіх відмінках однини (наприклад: до вовтузі́ння, у вовтузі́нні).

Але бачу, що, можливо дійсно!, помилковий словник мені трапився. То ж разом можна дійти до згармонізування тексту :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
хома дідим (Л.П./М.К.) [ 2026-07-06 10:10:44 ]
все можливо в уяві, але хто сказав що яв не може несподівано оголитися, адже все в очах того, хто дивиться, а той, хто дивиться, може перебувати де завгодно, на будь-якому щаблі свідомості, трансценденту

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-06 20:15:55 ]
О, так - це ви правду кажете: дійсно, ми навіть не можемо бути впевнені, що все, що відбувається з довкіллям - дійсно відбувається у спільній Яві, а не в нашому мозку. Уся сенсорика заловлювання - духовна, тонкоматеріяльна технологія, як то кажуть вчені люди, лише трансформатор- перекладач квантових полів ув нашу внутрішній, особистісний простір, де саме і творить індивід конструкцію свого світу. Чи саме не тому - у поокремих індивідів - є відчуття свої причетності до усього, що відбувається - в плані відповідальності за ті речі, котрі, навіть, не творив своїми руками, чи безпосередньо - напряму. Відчуття, що ти і саме ти - мусиш виправити зло, війну, несправедливість, хоч ти тут триваєш, якихось кілька земних літ. Дякую за роздумувати щиро. Хай усе лагодиться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-06 14:17:09 ]
Роксолано, це справді новаторська поезія. Ви створили власний стиль, який не переплутаєш із іншими. Мовотворення - це феномен Вашої поезії, який потребує окремого дослідження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-06 20:30:54 ]
Дякую, Борисе. Не впевнена, не знаю чи тут є щось особливо новаторського - себе взагалі важко оцінити адекватно, але очима інших - можна хоч якось наблизитися до розуміння хто ти і що ти. У свій час - та і нині - на мене має великий вплив творчість В. Стуса - саме він навчив мене свободи творення слів - і цілком ймовірно, що десь можуть проскакувати і Стусівські новотвори - як ось, скажімо, " стин". Трохи ще про себе кохану ( жарт) моє єство від природи - це протестант до різних форм стримування, загратування. Скажімо, я не полюбляю наголос у слові " вІрші" - " віршІ" - це так, це звучить - слово не замикається, а розливається отим відлунням віріііііі.....і потекло- полилося у світ, а вІрші- у множині - звук зупиняється, замикається - тому, щодо наголосів, я досить такий неслухняний товариш. ( трохи такого відступу, Борисе) дякую за ваш час.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-06 14:22:17 ]
Тільки "тусклий" - русизм. Українською "тьмяний".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-06 20:35:32 ]
Я таки зазирнути у словник, хоч і знаю, що це діалект- переслухала пребагацько наших давньотворених пісень - зокрема проєкт " Поліфонія" - яка насолода слів, який барв.Мені жаль, що нині вичищається з мови, що хоч трішки звучить, як у московитів - бачу, що велика кількість слів опинитися під табу.

Тлумачення із "Словника української мови"*

ТУСК, ТУСОК, ску, ч., діал. Туга, смуток. - Ой, синку, не бери ти собі такий великий туск до голови! (Стеф., Вибр., 1945, 50); Не раз находив на нього такий туск, що чорні руки кусав до крові (Ірчан, II, 1958, 258); Він чув потребу оповісти їй.. про свій тусок за нею (Коцюб., II, 1955, 350).

Тлумачення із "Словника української мови"*

ТУСК, ТУСОК, ску, ч., діал. Туга, смуток. - Ой, синку, не бери ти собі такий великий туск до голови! (Стеф., Вибр., 1945, 50); Не раз находив на нього такий туск, що чорні руки кусав до крові (Ірчан, II, 1958, 258); Він чув потребу оповісти їй.. про свій тусок за нею (Коцюб., II, 1955, 350).

Тлумачення із "Словника української мови"*

ТУСКЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тьмяний. Очі [Максима] були червоні від диму і тусклі, мов скляні (Фр., VI, 1951, 101); Тусклий каганець не міг продертися через темряву по кутах (Стеф., І, 1949, 159).

Із вдячністю за коментування. ( даруйте, якщо десь одрукіки)