У вірші вловлюється потужний концептуальний масштаб: міфологеми (Енроф, Олірна) та експресивна нерівномірна тоніка, що викликає стійку асоціацію з раннім модернізмом і Маяковським. Оскільки традиційна критика часто сприймає таку ритміку за технічні огріхи, можна було би легітимізувати свій стиль через візуальну архітектуру тексту. Не зайве чіткіше вказати нашій приязній аудиторії, що це свідома стилізація, і переформатувати проблемні рядки знаменитими "східцями".
Оскільки інтерфейс ПМ при публікації може не враховувати звичайних пробілів, для створення "сходинок" варто опанувати ази HTML-форматування. Деякі команди вказані на сторінці Нової публікації в самому кінці.
Можна використовувати нерозривні пробіли [&nbsр;], скомпоновані у потрібну довжину перед початком зміщеного першого слова рядка, щоб зафіксувати потрібні відступи. І це підкаже читачеві правильну внутрішню дикцію і зробить акценти видимими, що перетворить надруковане на зримо сильну художню форму.

У Вашої поезії самобутній голос, а про технічні моменти було вище.

Дата. Підписи чергової вахти.

Всяке може бути. Але річ у тім що я не філолог. Я історик який став жертвою прихованої репресивної системи в Україні яка в останні десятиліття переслідувала українських патріотів. Втративши можливість працювати за спеціальністю я став реалізовуватись як літератор. Тут багато незрозумілого для людей які народилися після 1991 року. Однак в більшості текст може бути зрозумілий тим хто народився десь так 1989 року. Тут описаний зв'язок між двома війнами - підпільною громадянською і нинішньою російсько-українською.

Річ у тім що я зараз перебуваю на сході Дніпропетровської області і періодично бачу пожежі в місті Павлоград. Позавчора увечері насунулась велетенська "хмара Мордору" що є беззаперечною ознакою велетенської пожежі десь в Донецькій області. Отож ці пожежі навіяли мені спогади дитинства: димові хмари від пожеж на підприємствах внаслідок підпільної громадянської війни в Радянській Україні. Я ще коригуватиму свою статтю на цю тему, бо вона писалась нашвидкуруч. Тут би працював авторський науково - дослідницький колектив в спокійніші часи, але вийшло так що я працював похапцем аби опублікувати статі про підпільну громадянську війну в СРСР та УРСР якомога швидше. Бо час як ви знаєте неспокійний. Не доживу я до кращих часів, можливо ніхто про це і не розповів би. Так би нові покоління і не дізнались що завалює Україні всі проекти державного будівництва.