ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.08.20 13:29
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.

Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,

Тетяна Левицька
2026.08.20 12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна

Ірина Вовк
2026.08.20 08:07
Залізна «черепаха» «Коли фортуна зраджує царів, золото їхніх обладунків стає їхньою труною». Давньоримський афоризм часів Александрійської війни Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу

Віктор Кучерук
2026.08.20 07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.

Тетяна Левицька
2026.08.19 21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.

Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила

Віктор Насипаний
2026.08.19 21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.

Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток

С М
2026.08.19 21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози

Іван Потьомкін
2026.08.19 20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

хома дідим
2026.08.19 19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім

М Менянин
2026.08.19 18:35
Націоналіст не нацист – есей 0 Українцям на часі. 1 Є країни з титульними націями. 2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори. 3 Є націоналізм в них. 4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн

Артур Курдіновський
2026.08.19 15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.

Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,

Ольга Садкова
2026.08.19 14:51
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...

Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?

Борис Костиря
2026.08.19 13:55
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.

Такий коханець гарний і потужний

Ірина Вовк
2026.08.19 10:38
Дарунок Середземного моря «Помста – це напій, який найкраще смакує, коли він зачерпнутий з глибин моря». Афоризм Стародавнього Єгипту …Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор

Віктор Кучерук
2026.08.19 07:54
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.

хома дідим
2026.08.18 20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Мацуцький / Вірші

 Я України громадянин

Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Василь Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці»

...
перейти до тексту твору




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-08-14 12:03:24
Переглядів сторінки твору 193
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.705 / 5.23)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.718 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2026.08.20 14:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-08-14 14:24:43 ]
Та коли ми були на колінах?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2026-08-15 11:09:32 ]
На жаль, були, коли, навіть не помічали того, що стоїмо на колінах, коли бунти були проханням помилувати, а не опором; коли ті, хто намагався підняти весь народ розстрілювались, або засилались до Сибіру на очах у того ж народу. Навіть і у сучасній Україні є ті, що стоять на коліна, яких намагаються підняти «Революція на Граніті», «Помаранчева революція», «Революція Гідності» і діючий зараз «Картонний Майдан». Та й за часів Незалежності влада не належить народу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-08-15 12:41:40 ]
На тлі всього позитивного, що можна бачити у вірші, можна бачтити те, з чого він почався.
Метафора з "коліньми", на мою ї, нмсдд, занадто категорична і принизлива для нашого народу. Бути окупованим силою, у кайданах чи ярмі, ще не означає скоритися.
У корінного українського народу ніколи не було психології раба. Це доводять і запеклий опір минулого, і всі наші Майдани, які попри репресії правоохоронців і всілякі технології оббріхування зі спробами марніналізації, розколу суспільства і жертвами були переможними.
Імперія дійсно зумисно вирощувала й завозила, скажемо так, слухняне населення, намагаючись нас зламати ізсередини, перемішати одне з другим і -надцятим (у неї ж було, звідки взяти), але їй це не вдавалось. Особисто я ніколи не почувався тим, хто стоїть на колінах і вважаю, що не вартою вдаваючись до угагальнень, приписувати цю покору мільйонам волелюбних українців.
Епіграф не розглядався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-08-15 13:33:35 ]
На тлі всього позитивного, що можна бачити у вірші, видніє і те, з чого він почався.
Метафора з "коліньми", на мою, нмсдд, занадто категорична і принизлива для нашого народу. Бути окупованим силою, у кайданах чи ярмі, ще не означає скоритися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2026-08-15 19:27:13 ]
Розумію Вас і вірю, що Ви не стояли на колінах ні фізично, ні духовно. Вірю, що Ви брали участь у Євромайдані (Революції Гідності). Вірю, що Ви достойний громадянин України, як і мільйони українців. І я радий, що є такі люди, як Ви. Та не все так, як хотілося б не тільки мені, а і мільйонам українцям. Ми дуже м’які до своїх ворогів, «вороженьків», як співається у Гімні. Ми дуже толерантні до «ждунів», «ухилянтів», казнокрадів і звичайних крадіїв. Нас ще давить голодомор спланований Москвою, коли ми вмирали від голоду, а не від кулі. І про все це треба говорити і писати, інакше все може повторятись і повторятись. Вжитий образ «народ, що піднявся з колін» вважаю правильним. Це дає пояснення рудиментам українського суспільства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-08-15 13:31:46 ]
Якщо Ви такий патріот, чому канал в Ютубі назвали російською мовою?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-08-15 13:32:52 ]
І чому видавали свої поетичні збірки російською?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2026-08-20 14:11:20 ]
Трансформація вірша «Я України громадянин» у пісню відбулася завдяки самому автору, Володимиру Мацуцькому, який є не лише поетом, а й відомим бардівським виконавцем і лауреатом фестивалів авторської пісні. Перетворення тексту на музичний твір пройшло через кілька важливих етапів. [1]
1. Створення музичної основи та співавторство
Вірш отримав мелодійне гітарне обрамлення завдяки спільній творчій роботі. [1]
• Музика: Володимир Мацуцький написав її у співавторстві з композитором Юрієм Востровим.
• Жанр: Твір перетворився на бардівську/громадянську пісню-маніфест, де головний акцент зроблено на чіткому, маршовому ритмі, сильному вокалі таглибокому змісті тексту. Музика виконується під акустичну гітару (основні акорди пісні: Hm, G, F#). [1, 2]
2. Еволюція тексту та новий варіант
Як це часто буває з барикадною поезією, з часом пісня трансформувалася відповідно до викликів, які постали перед Україною. Пізніше Мацуцький створив оновлений варіант композиції під назвою «Славлю звитяжність моєї країни». [1]
У пісенній версії з'явився динамічний і закликаючий приспів:
«Вперед, вперед – за України долю!» [1]
Текст адаптували під жорсткіші реалії боротьби за незалежність, посиливши
антивоєнні та патріотичні акценти (зокрема, додалися рядки про те, що на українській землі «не буде москаля тут і ноги»). [1]
3. Візуалізація та дитячий театр «Бард»
• Володимир Мацуцький є керівником дитячої театр-студії «Бард» у Києві. Створена ним пісня стала частиною репертуару та виховного процесу для молоді, яка навчається патріотичного бардівського мистецтва. [1]
• Автор власноруч змонтував та опублікував відеокліп на цю пісню. Ознайомитися з виконанням і подивитися відеоматеріал можна безпосередньо на офіційному YouTube-каналі «Владимир Мацуцкий». [1]
Музична форма перетворила особистий вірш-роздум на гучний колективний гімн, який легко підхоплюється слухачами завдяки куплетно-приспівній структурі та
• виразним гітарним акордам.