Та коли ми були на колінах?

На тлі всього позитивного, що можна бачити у вірші, можна бачтити те, з чого він почався.
Метафора з "коліньми", на мою ї, нмсдд, занадто категорична і принизлива для нашого народу. Бути окупованим силою, у кайданах чи ярмі, ще не означає скоритися.
У корінного українського народу ніколи не було психології раба. Це доводять і запеклий опір минулого, і всі наші Майдани, які попри репресії правоохоронців і всілякі технології оббріхування зі спробами марніналізації, розколу суспільства і жертвами були переможними.
Імперія дійсно зумисно вирощувала й завозила, скажемо так, слухняне населення, намагаючись нас зламати ізсередини, перемішати одне з другим і -надцятим (у неї ж було, звідки взяти), але їй це не вдавалось. Особисто я ніколи не почувався тим, хто стоїть на колінах і вважаю, що не вартою вдаваючись до угагальнень, приписувати цю покору мільйонам волелюбних українців.
Епіграф не розглядався.

Якщо Ви такий патріот, чому канал в Ютубі назвали російською мовою?

І чому видавали свої поетичні збірки російською?

Трансформація вірша «Я України громадянин» у пісню відбулася завдяки самому автору, Володимиру Мацуцькому, який є не лише поетом, а й відомим бардівським виконавцем і лауреатом фестивалів авторської пісні. Перетворення тексту на музичний твір пройшло через кілька важливих етапів. [1]
1. Створення музичної основи та співавторство
Вірш отримав мелодійне гітарне обрамлення завдяки спільній творчій роботі. [1]
• Музика: Володимир Мацуцький написав її у співавторстві з композитором Юрієм Востровим.
• Жанр: Твір перетворився на бардівську/громадянську пісню-маніфест, де головний акцент зроблено на чіткому, маршовому ритмі, сильному вокалі таглибокому змісті тексту. Музика виконується під акустичну гітару (основні акорди пісні: Hm, G, F#). [1, 2]
2. Еволюція тексту та новий варіант
Як це часто буває з барикадною поезією, з часом пісня трансформувалася відповідно до викликів, які постали перед Україною. Пізніше Мацуцький створив оновлений варіант композиції під назвою «Славлю звитяжність моєї країни». [1]
У пісенній версії з'явився динамічний і закликаючий приспів:
«Вперед, вперед – за України долю!» [1]
Текст адаптували під жорсткіші реалії боротьби за незалежність, посиливши
антивоєнні та патріотичні акценти (зокрема, додалися рядки про те, що на українській землі «не буде москаля тут і ноги»). [1]
3. Візуалізація та дитячий театр «Бард»
• Володимир Мацуцький є керівником дитячої театр-студії «Бард» у Києві. Створена ним пісня стала частиною репертуару та виховного процесу для молоді, яка навчається патріотичного бардівського мистецтва. [1]
• Автор власноруч змонтував та опублікував відеокліп на цю пісню. Ознайомитися з виконанням і подивитися відеоматеріал можна безпосередньо на офіційному YouTube-каналі «Владимир Мацуцкий». [1]
Музична форма перетворила особистий вірш-роздум на гучний колективний гімн, який легко підхоплюється слухачами завдяки куплетно-приспівній структурі та
• виразним гітарним акордам.