...дуже приємно, що знайшла для себе заспокоєння у Вашому, Вандо, вірші. не давати порад ні друзям ні ворогам, щоправда друга строфа не дуже вдала, на мій погляд, надто вже приземлена, а якщо без неї? залишити тільки три останніх рядки

...не дати душі заблукати в чужому ніде -
здолати дистанцію,
знов пережити цей день...

Олександре, ви вловили суть :)

Людмило, приємно, що Вам близький вірш, одначе мені у ньому органічно все - у нашому житті в будь-який момент можна із небес на землю опуститися.

Вандочко. а що сталося з третім гусем, тим що в капелюсі :))) Жартую звісно ж. На правду вірш чудовий. Дякую.

Третього наразі тільки плануємо :)))) Дякую.

Хто ще не був у гостях - заходьте і коментуйте, будь ласка :) А то оцінок багато - а коментарів...

Сумовитий, але сильний вірш. Прочитав і хочу Вам подякувати :)

Прийняла запрошення:) Згадала колядників, що люблять "з мішком по цукерки ходити від хати до хати". Вандочко, я думаю, ти писала не про себе, бо ти щедра душею і роздаєш подарунки у вигляді гарної поезії, за що і дякую:)

Данило, рада вітати - здається, гостите в мене вперше ;) Сподіваюся, що не востаннє!
Любочко, щиро дякую - твої добрі слова завше, як ясне сонечко... Писала таки про себе - але це мрійливо-фантазійне :)

Не ображайтесь, Вандо, але від цього вірша я не в захваті. По-перше, інфінітивна форма, яка в принципі спонукає зворушитись змістом, але чимось мене відштовхує; а по-друге, трохи менторський настрІй. Чимось... Може то суто моє, суб'єктивне.

Смаки різняться, Іване :) Для мене інфінітивна форма скоріше медитативна. А менторський настрІй - менторство хіба самій собі? Бо на інших воно не спрямоване :))))

Ван-дочко, :)
Це мабуть настрій Ваш був на ати-бати - жартую :)))
"стелити падіння байдужою м’якістю вати," - падіння від чого і куди? (просто цікаво)
"блищати німим діамантом у кілька карат," - "каратів" (здається, бо моножина)
"у сил позахмарних собі і для себе прохати," - "прохати" що?
"і зичити настрій хороший, як фільми з прокату," - не всі "фільми з прокату" додають
хорошого настрою...
Оля, аміґа :)

Оля, аміґо! Як там екзотичні подорожі? ;) Велкам бек! Приємно отримати конструктивні запитання.

- Падіння - це загальне - помилки, йдеться про байдужість до своїх та чужих помилок.
-Щодо карата - маєш рацію, дякую!
- як що прохати у сил позахмарних? всього! :)
- Фільми з прокату - йдеться не про якісь цього настрою, а про принцип отримання :)

Ґраціас сеньоріта,
Подорожі - просто фантастіш.
Так бим і сидів і ніц не робив...
Ну файні,
Тоди прошу вліпити "..." після "прохати".

Сама люблю нічогонероблення, а ніколи на него часу нема... 8-) Вліпляю!!

Привіт, Вандо!

Вірш має хороший початок, але не має закінчення. Зрозуміти тебе з цього твору можна, однак йому бракує чіткої лінії - то прожити цей день чи знов пережити цей день? Прожити можна, але чи от можна знову день пережити? От в цьому мені видався конфлікт, якого ти не вирішила.

Привіт, Миросю! Зауваження твоє слушне - я сама над цим думала. Проте, у буденності усі дні настільки схожі, що здається, що переживаєш той самий знову і знову...

Тоді дай це відчути у цьому вірші. І знаєш, назва мені дає налаштування, а воно у тебе все-таки, аби цей день просто прожити.

:) "гідно прожити цей день"?