ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.26 10:29
Ти вхолоди мене, не грій
Бо надто вже сердитий
І запроси осинний рій
Найкращий, іменитий…
А ті, хто поруч, без імен,
Залиш без преміальних —
І хай послухають «Кармен»
Вже нишком у вітальні…

Володимир Каразуб
2024.11.26 09:48
Я був уражений темрявою з якої починався світ...
Ні, постривайте...
Я скрадався по сходах залишаючи балаган ярмарку
Допоки не почув ледь тихе відлуння власних кроків,
І вже тоді я прочинив важкі різьблені двері до театральної зали.
Ось тоді, я був ур

Микола Соболь
2024.11.26 05:44
Ступаєш, враже, по степах,
шукаєш прихистку? Не буде.
Тут козаки, тут вільні люди –
це плоть від плоті з праху прах
яких веде Сірка правиця,
є трохи часу, схаменися,
нехай в твоїх пустих очах
ще блискітка надії тліє,

Віктор Кучерук
2024.11.26 05:03
Там, де тісняться каштани кронисті
Та сутеніти раніше стає, –
Місячне світло сочиться крізь листя
І осяває обличчя твоє.
Пахне приємно волосся білясте
І не зникає з очей яснота, –
Серце закохане повниться щастям,
Бо роз’єднати не можу уста...

Іван Потьомкін
2024.11.25 21:02
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін

Світлана Пирогова
2024.11.25 16:54
думки - листя
кружляють
літають
танцюють
змінюють колір
стають яскравіші
падають
в повільній зйомці

Володимир Каразуб
2024.11.25 15:56
Це вітер зірвався такий, що не терпить птахів,
Зриває — схопивши дерева за крони — листя,
Як поет перекреслює текст не приборканих слів
Знекровлює серце, яке не вдалось перелити
В осінній пейзаж. Він здирає усю блакить
Блякле сонце небес розпорошує т

Борис Костиря
2024.11.25 14:32
Висохле джерело,
із якого нічого не ллється.
Лише камені розкидані
волають про вичерпаність.
У цьому місці засох голос,
не пробивається навіть хрип.
Ніби висохле море поезії,
розкинулася ця долина

Юрій Гундарєв
2024.11.25 12:41
Вони і ми - два континенти:
країна Світла і кривавий Марс…
Отож вони міжконтинентальні ракети
цілять в Дніпро - саме в кожного з нас.

Б‘ють по лікарнях, по сонцю, по дітях -
«орєшніками», «шахедами», «кинджалами»,
б‘ють, нібито відморожені бандити

Олександр Сушко
2024.11.25 11:48
Є у мене знайомиця. І така файна, що йой! Чоловіки злітаються на її красу, як мухи на мед, і це при тому що має чоловіка, моцного, мов каландайський бугай, але глухого як тетеря. " А чому?" - запитаєте ви. А тому що любить Мотря бахкати в бубон і тан

Микола Дудар
2024.11.25 09:50
Чужинським полем більше не ходіть
Повернетесь розбиті, може й навпіл
Ви краще душу в снах засолодіть
Не тим, що перетворюється в попіл…
Чи варто вам з кінця і у кінець
Тягти своє і змішувати з болем?
Для цього є і дощ, і вітерець
Не тільки у тональ

Микола Соболь
2024.11.25 05:53
За Змієві вали полину,
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.

Віктор Кучерук
2024.11.25 05:17
Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит

Володимир Бойко
2024.11.25 01:10
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей. Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого. Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації. «Сибір неісходима» так і пре з к

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Пиріг (1978) / Вірші

 ***




Найвища оцінка Жорж Дикий 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Дарина Березіна 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-10-18 22:33:19
Переглядів сторінки твору 3707
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.421 / 5.67  (4.929 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 5.731 / 6  (4.893 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.811
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2010.02.19 10:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дарина Березіна (М.К./М.К.) [ 2006-10-19 08:41:34 ]
Несамовито. Щиро. Навикрик. Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кашеф Анаірда (Л.П./Л.П.) [ 2006-10-19 16:01:18 ]
Біль затисне зап’ястя
і вуста оніміють;

оце!
саме ці радки так...
нема словника, а слова погубилися!
Гарно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2006-10-19 23:03:01 ]
Вже і не згадаю, чому я тоді так кричала, але дуже приємно почути у відповідь добрі слова... :) Дякую, дівчата.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-10-20 02:08:50 ]
Ірино, це дуже потужну річ ти написала (починаючи наше знайомство, пропоную одразу на ти). Небо-цитрина, жовте небо. Все правильно. Жовтий колір - це колір душевної хвороби (сама відчула, чи десь почерпнула? У Далі, може?). "Я питатиму - хто ти?" - так. Відчуття, що хтось є поруч, коли поруч нікого нема. Пройняло. Коротше, це були мої пояснення до шістки. Трохи сумбурні, але які є.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2006-10-20 02:39:25 ]
Дякую... Рада отримати послання від Тебе :) Жовтий колір побачила інтуїтивно...В мене так в основному і буває: відчуваю-пишу-аналізую. І саме у такому порядку.
P.S. А що, ми досі не знайомі? Взагалі-то я Твоєю дружкою була на тутешньому весіллі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-10-20 12:11:20 ]
В тебе теж безсоння цієї ночі було? Біс його знає, погода, чи що? Отже, доброго ранку, дружко! Тільки перебрав я у Варри на весіллі трохи. Ще як ми з Ервіном україніше шнапс пити почали - пам'ятаю. Як я його слова записував в книжечку - пам'ятаю, але тільки тому, що той запис зберігся. А далі - провал.

І не треба мене з великої літери писати: я ж запропонував на ти, а не на Ти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2006-10-20 21:48:47 ]
Привіт, дружбо!Та ні, не було безсоння :) То я просто не вкладаюся у 24 години, щоб встигнути все, що хочеться встигнути :)
...А "Ти" я писати з маленької літери не вмію :)Так що доведеться Тобі змиритися з отим "Ти" :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-09 08:18:58 ]
Дуже гарно.
Яскраві своєрідні фарби-образи, ці фарби кладуться на полотно сміливо, впевнено, відверто...
Та головне в цьому вірші і "каркас", є ідея.
Мене останній час хвилює наскільки автори захоплюються новими образами, фарбами, метафорами, майже зовсім забуваючи про суть вірша, його потаємну глибоку цінність заради якої і жива ще поезія.
Дякую, Іринко!
Ви врятували від яскравих кольорів, декоративного блиску і фетишу, і в черговий раз доводите, що душа у вірша є.