ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2024.07.01 10:55
Спробуй.
Бо все можливо.
Кожен світанок – диво.
Будь-який крок оборотний.
Серцем заходь в звороти.

Пробуй.
Не є фатальним

Олександр Сушко
2024.07.01 08:06
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях чорно-білих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Олександр Сушко
2024.07.01 08:05
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
Ставай зі мною поруч, брате, й ти
І бий поклони лобом аж до крові.

Не дайте дітям гигнути,! Святі,
Нехай поггладять черево і душу,
І хай сидять на цвинтарній плиті

Віктор Кучерук
2024.07.01 07:11
Ракет падіння замість зорепадів,
Щодня осколків смертоносний град, –
Не має смерть ніякої пощади
До кожного, хто довше жити рад.
Руїни стін од затишної хати,
Нема вцілілих у вогні речей, –
Є вічна пам'ять про найбільшу втрату –
Зотлілих і обвугл

Артур Курдіновський
2024.07.01 06:15
Розфарбував світанок мій колючий
Якийсь незрозумілий темний щем.
Міцніє він щоразу, з кожним днем,
Нейтральне все стає таким болючим!

Долати важко непохитні кручі
З беззахисним букетом хризантем.
Між полум'ям стояв я та вогнем.

Микола Соболь
2024.07.01 05:26
День шукає втечі за межу.
Вечоріє, але ще зарано.
Я тобі сузір’я покажу,
як рум’янець вичахне багряний.
Зашумів на річці очерет,
заспівала свою пісню квакша,
назбираю пригорщу монет,
хай затягне що-небудь інакше.

Олександр Сушко
2024.07.01 05:19
Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
За осінню - зима, весна, питання...
Це літо, наче мавка молода -
Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.

Вдихнув і задихнувся від краси,
Забув про сон, душевний спокій, вірші.
Лечу крізь легіт в піднебесну синь

Володимир Бойко
2024.06.30 21:54
У ділах і словах московитів
Назріває класичний совок –
Найпаскудніша з чинних політик,
Що дістала усіх до кісток.

Ми стаємо до бою нового
На заломі безжальних епох
Аби світ навернувся до Бога,

Світлана Пирогова
2024.06.30 20:37
Не купиш ти любов за гроші,
За золото і діаманти,
Бо почуття це найдорожче
Знайдеш по волі Божій в мандрах.

Хмільне воно, аж до безтями,
І романтичне, і сердечне,
І усміхається зірками,

Микола Соболь
2024.06.30 18:58
В тихому болоті два чорти
каламутять воду спозаранку.
Певно, щось стараються знайти.
Може, навіть, срібників бляшанку?
Ставить ланковий їм трудодні,
куцаки завзяті, роботящі,
аж по вуха йорзають в лайні,
не стуляють ні очей, ні пащі,

Євген Федчук
2024.06.30 16:32
Зорі в небі блищать, місяць викотив коло,
Зачепився за дуб та й на хвильку завис.
Своїм оком єдиним на долину дививсь,
Що удень ще була бою лютого полем.
Хоча бій і затих, гамір не ущухав.
Переможці багать навкруги розпалили.
Хто лежав, хто сидів

Сергій Губерначук
2024.06.30 15:55
Задовольняєшся меншим.
Задовольняєшся меншим.
Молодшим.
Наївнішим.
Ортодоксальнішим.
З коротким волоссям,
з характером легшим
і фейсом найнепривабливішим.

Марія Дем'янюк
2024.06.30 13:54
Усе на світі створене з любові:
І травина, квітка, колосок,
І метелик, сонечко, мураха,
Й солов'їний ніжний голосок.

Червонястий мак, синій дзвіночок,
Що росте на грядці у рядочок,
І верба розлога, і тополя

Юрій Гундарєв
2024.06.30 12:05
Ось новий вірш Олександра Сушка «Стіна»:   А я - глуха стіна, В мороці' ледве дихаю. Гасне думок луна Попід моєю стріхою. Сіра, як хвіст кота, Кажуть, була і білою.. Шепчеться лобода В сутінках із жаливою. Привид жаский - не глюк, Онде - ж

Самослав Желіба
2024.06.30 11:19
Києво-Печерський патерик, або Отечник, є визначною пам’яткою українського народу, «золотою» книгою всього письменного люду, як-то вже усталено казати в нашій науці. Але, на нашу думку, так є не лише через його неабияку чисельну розповсюдженість чи ілюстра

Іван Потьомкін
2024.06.30 11:10
Цю пісню, скорше один перероблений куплет її, я вперше почув у дитячому будинку в Заворичах Броварського району на Київщині. Двоє хлопців билися, а третій заспівав її, тай припинив цим бійку.
Як видно з подальшого тексту, пісню складено під час голодомо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Проза

 Сповідь графоманки



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-08 00:50:10
Переглядів сторінки твору 2431
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.834
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2010-12-24 21:50:23 ]
Даремно, Ви про себе так. І вірші у вас зачіпають за живе, і проза щира і читабельна. Головне, що Ви вірите в свій хист, а він - безперечний, і правильно робите,що незважаєте на "редакторські вказівки" (сам був у їхній шкірі) і йдете вперед.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2010-12-24 21:50:29 ]
Даремно, Ви про себе так. І вірші у вас зачіпають за живе, і проза щира і читабельна. Головне, що Ви вірите в свій хист, а він - безперечний, і правильно робите,що незважаєте на "редакторські вказівки" (сам був у їхній шкірі) і йдете вперед.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-25 23:38:00 ]
Дякую, пане В’ячеславе, за Вашу доброзичливість і підтримку. Мабуть, у більшості тих, хто ризикує ступити на цю стезю, у певний момент виникають сумніви щодо правомірності такого кроку. Мені у якійсь мірі все одно, графоманка я чи ні з погляду інших: я дозволяю собі жити за власноруч обраними принципами. Починаючи писати свою «Сповідь графоманки», крапки над усіма можливими «і» для себе я вже давно розставила, інакше втекла б з ПМ при першому ж критичному зауваженні, згоряючи від сорому за те, що поткнулась, куди не слід. Колись була знайома з одним графоманом: гроші платив, аби я його «творчість» на українську переклала, а то було у сутужний час для моєї родини. Ой, як же мені було соромно, і від того тексту, і від того, що не наважусь сказати правду сивому чоловічку… спочатку він ображався, що я позволяю собі «вольности» з його текстом, а потім з’явився з другим томом своїх «мемуарів», запевняючи, що я найкращий перекладач з усіх, до кого він звертався. Ледь змогла чемно відкараскатись. Він ні крапельки не сумнівався у своїй геніальності… І І я дуже боюсь бути на нього схожою. Я щиро вдячна людям, котрі пишуть мені свої зауваження, адже погоджусь я з ними, чи ні, але вони надають мені можливість бачити іншу точку зору, витратили час на коментар, на спілкування зі мною. Це ж щастя: мати можливість висловити свою думку, спробувати щось створити і бути почутою. : )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 20:20:21 ]
Головне, що у серці і коли воно заставляє писати, то така ця доля і від неї нікуди не подітись)))

Завмерло серце - тиша навкруги.
І відлік у годинника зламався.
І будуть не дописані рядки,
Я на одинці з долею остався.

Її корю, що мало так дала,
Вона не народила ще кохання.
До мене муза так і не прийшла,
Нічого вже не скаже на прощання.

Сторінки вітер сильний підійме,
Вони зашелестять і розлетяться.
І горе свого часу тільки жде,
Щоб розірвати на шматочки щастя.

Для тих, хто пише, доля все ж одна,
І може бути так - покине віра.
І знову в серце вселиться біда,
Але у це не хочу я повірить…