ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.07.18 19:19
Питаєте, чи знав я Богуна? –
Старий не став з отвітом поспішати.
Узявся по кишенях щось шукати
І, зі словами: - От же де вона! –
Дістав з кишені люльку. Взяв капшук.
Набив старанно зіллям. Затягнувся.
Тоді лиш до розмови повернувся,
Узявши люльку у

Володимир Каразуб
2024.07.18 18:30
Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,
Мов на вітер
Нанизане листя розсипається по землі
Шелестить в цьому вихорі смутку і безнадії,
Я повторю: не смій! Убиратись у схоплений відчай,
Я повторю: не смій! П

Володимир Ляшкевич
2024.07.18 14:31
Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.
Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

- За притулок, господарю, дам дві ціни.
А одежі брудні, бо вертаю з війни,
де не те щоби виг

Микола Дудар
2024.07.18 14:16
Восьмий поверх вже під першим
А під’їзд порожній, ось
Небо згарищем підпершись,
Перекинулося в щось…
А автівочки, що поруч,
Враз позбулись коліщат
Вирва зліва і праворуч
Хтось над ними затріщав…

Світлана Пирогова
2024.07.18 12:14
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.

Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,

Тетяна Левицька
2024.07.18 09:30
Ти, за справжню любов, не губи,
надихай, як бувало раніше,
бо ще здатна поцілити віршем
у самісіньке серце снаги.

Вразить лагідним поглядом і
залюбити до млосної смерті.
Легше шкіру з невинного здерти

Микола Соболь
2024.07.18 07:49
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Допоки місто безпробудно спить,
князь Володимир із хрестом на схилі
тихцем зорі шепоче: «Отче наш…»
і голуби цілуються відкрито,
малиновим заходиться пейзаж,
кінь Муромця вицокує копито

Віктор Кучерук
2024.07.18 05:41
І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
Не втратили пам’ять і втримали віру,
Що можем здолати підступного звіра.
Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
Вбиває нещадно й улещ

Козак Дума
2024.07.18 05:35
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці
і морі радісних пісень!

Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –

Артур Курдіновський
2024.07.18 01:21
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.

Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим

Микола Дудар
2024.07.17 20:11
Вечір, вечір, вечір, вечір…
Днем теж саме, в ніч також
Біль відмовився від втечі
Трохи втомлений, отож…

Ним зав’язані шнурочки…
Закінчився вихідний…
Головні у нас візочки

Іван Потьомкін
2024.07.17 16:45
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
Колись стежки її

Марія Дем'янюк
2024.07.17 14:10
Я народився! Акушер...мамуся...
Заплачу - голосом до них озвуся!

І що це? Гучно звук тривоги лине.
В очах дитяти подиву краплини.
Та крик життя долає звук сорени,
На цій землі вовік Благословенній.

Микола Соболь
2024.07.17 07:36
Маленький ліхтарик дарує обмежене світло,
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
Коли серед ночі промінчиком доля розквітла,
назустріч людині спішать рятівні ліхтарі.
За вогником вогник засяють великі проспекти,
свіча за свічею осяє вогонь небосхил.
Па

Віктор Кучерук
2024.07.17 06:53
Земля розпечена, як деко,
Уже в тінистому садку,
Де, знемагаючи од спеки,
Ховаюсь нині в холодку.
Прибите курявою листя
Сивіє сумно на очах, -
Нема відтінків кольористих,
Але удосталь є комах.

Олена Побийголод
2024.07.17 06:17
Жили-були на світі дві феї, Юропея та Москвошвея. Юропея була світла, а Москвошвея темна. Юропея – добра, а Москвошвея – лиха. І от якось фея Москвошвея начаклувала гніздо драконів, вогнедишних летючих зміїв. Вони вилуплювались з великих яєць, летіли до
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Критика | Аналітика

 Український Декамерон: Оповідання про Мусія Угрина з Києво-Печерського Патерика
   Києво-Печерський патерик, або Отечник, є визначною пам’яткою українського народу, «золотою» книгою всього письменного люду, як-то вже усталено казати в нашій науці. Але, на нашу думку, так є не лише через його неабияку чисельну розповсюдженість чи ілюстрації до нього Тарасевича, що були для свого часу вкрай модерними і мистецьки цінними. Ні, справа у якісному змісті. Він мав чимало естетичних переваг, попри те, що в основному слугував духовним орієнтиром і був суто духовною літературою загалом. Складається він із кількох десятків оповідань (в різних редакціях – по різному) про святе монашеське життя, з епістолярної частини, настанов у вірі та кількох полемічних монашеських сентецій, які мали би направляти православних людей по життю. І заснований він на грецькій традиції патерицтва, з додаванням східних елементів.
   Звісно ж, сама по собі така література – вузько спеціалізована, й за всією можливою логікою не могла користуватися надто великим попитом серед світського люду, звиклого до розваг, любощів і вольностей, що не роби. Але попри всю аскетичність, зустрічається в Патерику й чимало лірики, що приваблювала народ і, можливо, пізніше стала не лише черговим підґрунтям для філософії Києво-Могилянських випускників, а й для літератури художньої. Чудеса суто Божі, суто релігійні повчання поєднуються в ньому деколи з тонким психологізмом, як на епоху пізнього Середньовіччя, що не може не підкупати навіть атеїстичний чи прагматично-дослідницький розум, що ознайомився з цим твором в редакції Абрамовича.
Звісно, з точки зору сучасного гуманізму, в ньому багато жорстокости та відвертого мракобісся, чи як це назвав М. Грушевський, монахоманії. Але кілька оповідань з цієї збірки, зокрема про Мусія Угрина, про двох розсварених братів, по праву могли би бути включеними в італійський латиномовний «Новеліно» чи «Декамерон» Дж. Бокаччо. І серед загалу не викликати би ніякого відторгнення, оскільки в цих історіях проглядається тонкий гуманізм під ширмою християнства, та й не лише гуманізм, а справжня світськість.
   Києво-Печерський Патерик писався багатьма авторами впродовж кількох століть і немає досі єдиної думки, скільки ж людей його писало. Це колективна робота з великою часткою монашеської анонімності та традиції. Він редагувався, мав різночитання, пов’язані з мовою й не тільки. Але зрештою, він усе одно був у прямому сенсі народною книгою, що приваблювала й чарувала не лише аскетів ґатунку Івана Вишенського, який був автором ще однієї «золотої» книги, а й простолюд. Історії з нього цитувалися й завчалися, слугували основою для подальшого фольклору, що вже майже як сто років доведено. Не зважалося поки в науці лише на прямий еротизм монашеського збірника, що контрастує з християнським світоглядом смирення. Цей еротизм, відзначимо, прямо паралельний європейському ваґанству й Відродженню, навіть Овідіанському.
   Звернемо ж свою увагу на те оповідання з Отечника, яке, на нашу думку, є мистецьки найбільш цінним і показовим для сучасника саме через свій нетиповий світський еротизм. Воно ніби механічно включено до збірника за багатьма параметрами. Звісно, навіть ця історія завершується суто монашеським аскетизмом, що зрозуміло за самою специфікою та вимогами друку. Але у ній приховалося надто багато світського. Можна сказати, що її автор дійсно був руським (українським) саме художнім письменником свого часу.
   Історія нам оповідає нам про молодого чоловіка, пізніше – монаха Мусія, який потрапив до польського полону за Болеслава Хороброго. У Мусія, оскільки він був видатної вроди та міцної статури, закохується прекрасна знатна польська дама, яка всіма силами та принадами намагається здобути його прихильність: вона пропонує йому себе, свої маєтки, шляхетність і знатність. Але зазнавши поразки, дама вирішує оскопити Мусія, щоби «ніхто не міг принадитися його чарами». Тут виявляється інший, зворотній бік людської натури, філософський злам і антропоцентричний поворот усієї епохи: релігійні цінності більше не можуть переконти навіть шляхетну панну в правильності позиції юнака. Причому, є місце для прямо-таки середньовічної жорстокости. Зрештою, молодий чоловік звільняється з полону, потрапляє до Монастиря та здобуває собі Боже благословення позбавляти інших монахів і адептів людських хотей. Польська пані ж невдовзі помирає під час чергового військово-політичного конфлікту, так би мовити у розплату від Бога за жорстокість її нестримного кохання, що могло би бути зовсім інакшим – це прямо нетиповий і чужорідний елемент, своєрідний бог із машини в оповіданні, що також включений механічно і заради християнського благочестя.
   Чи не бачимо ми в цій майже тисячолітній історії так багато сучасного світорозуміння? Навіть не найпильніше око побачить у ній відгомін чутливої душі, що намагалася висловити свої почуття у монашеському заточенні, подібно до того, як у той самий час складалася клірова лірика ваґантів у Західній Європі. Можливо, це була грішність з точки зору християнства, замаскована під благочестя лише своїм кінцем. Але скільки людяного вклав автор у своє письмо! Непідробний еротизм, гуманістичні віяння, вірність своїм раз і назавжди обраним ідеалам – усе це властиве саме історії про Угрина більше, ніж будь-якій іншій у Патерику. Це підкупає читача. Хоча ми взяли до уваги конкретно лише найбільш показову, чисто художню, новелу.
Тож чи не міг він пізніший читач Патерика писати під іменем Квітки-Основ’яненка чи Боровиковського? Чи не могла естетика цієї книги, яку знали чи не всі письменні люди України, бодай трохи вплинути на становлення українського Романтизму та Сентименталізму? Звісно ж, це питання риторичне. Принаймні, ми знаходимо чимало народних паралелей із таким жорстоким коханням, як в оповіданні з Мусієм Угрином, у народній міфології. Це і Маруся Чурай, і розповідь про кохану, що труїть свого брата заради козака, відому в українській літературі початку ХІХ ст., і взагалі мотив отруйниці, що не дає свого коханого нікому, коли не здобуває його. Ці напрямки могли розвиватися зі спільного джерела народу, що ймовірніше, а могли й походити однин від одного хронологічно чи психологічно, що також не списане з рахунків або має місцевий і поодинокий характер. У будь-якому разі, міфологемна подібність очевидна і суто народна, зрозуміла кожному сучасному українцю, та й узагалі європейцю-християнину.
   Чи не можемо ми тоді констатувати без усіляких упереджень: Києво-Печерський Патерик, що містив у собі чимало ліричних оповідань або хоч би ліричних моментів, був справжнім Декамероном українського народу, що повчав не лише духовности, а й світському життю; що висміював деякі вже тоді усвідомлені надмірності та прославляв якесь людське чуття, навіть тоді, коли воно було приречене на загибель?
   І звернення до цього збірника очима сучасника ще дає перспективи нових відкриттів у нашій культурі й історії.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-06-30 11:19:53
Переглядів сторінки твору 48
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.783 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2024.07.16 08:14
Автор у цю хвилину відсутній