Привіт із швидкоплинного травмаю ;-)
Бачу поїздка виявилася вдалою. Проте, перебування у дивній землі внесло трохи русизмів:

*"Не бачу себе у люстерці німого жалю." - люстерко середнього роду, у чому? у люстерку. Із вашого теперішнього варіанту виходить, що називний відмінок люстерка (вона?) чи її очі? :Р

*передостання строфа:
"Так хочеться кинути чимось — немає шеляги," - шеляг чоловічого роду, немає кого? шеляга. До вашої "тяги" підходить "фляги" :Р

*остання строфа:
"Чи, може, все буде ізнову навспак догори."
прошу сказати, що то є "навспак"?

*і, тут же, важко читати передостанній рядок, забагато впритул приголосних:
"Й на тлі театральних овацій приїде карета", може забрати "Й"? Тоді додастся дзвінкості :)

Однак... Те, що маю сказати ще, прочитайте медитативно :-)

Карету мне, карету - и горе от ума... Не знаю чи є якісь відхилення від норм (Зара без мене збіжаться й знайдуть, а ні то - винайдуть) але те, що Ви написали я приймаю як своє.

Максе, Ваш коментар про написане стосується автора чи коментатора? ;-)

Дорогі друзі!! Дуже Вам дякую за слушні поради!!!

Чудово. А тепер скажу: мені подобаються ваші вірші, Дмитре :) Залиште коньяк недопитим, а краще... налийте іще :Р

Дмитре, настрій важкуватий, проте передано його уповні. А "карета швидкого спасіння" - і взагалі саме воно!
Не будемо вдаватись до театральний овацій, вдамося до щирих;)
Успіху!

Гарний вартісний вірш, Дмитре. Вітаю!
з теплом, Варця))

Може, шпалери "витріщають" очиська? А вірш прекрасний, це правда.

Мені останні кілька днів щастить писати відгуки на хороші вірші)) Дуже вартісна річ, сподобалось і ще раз сподобалось.
Майстерне використання деталей. Настроєвість. Хороший стиль і "голос автора". Розвивайте їх далі))).
Дякую, Ната.