Дякую за відгук, Олександре. Коли я писала, то думала про те, що після потопу на ту оновлену землю прийли шумери (аж за п’ять тисяч років до Христа). Тобто і Троя, і Рим — це все було набагато пізніше. Ну і якось воно в мене зв’язалося, що я жила без нього п’ять тисяч років, стільки всього було за цей час, що до другого пришестя вже точно все зміниться. Він прийде, а вже все буде інше.

Невже слова збережуться?..

Так шумерські письмена всі збереглися. Навіть цілі бібліотеки є. Нинішні наші бібліотеки роблять свої картотеки так, як це робили шумери: медицина, астрономія, математика, інші розділи... Деякі міфи стародавньої Греції та біблійські практично повторюють написане шумерами.
А мій вірш про те, що слова це єдине, що ми можемо залишити собі чи людям на згадку. Вірші якраз і є наші глиняні таблички. :)

Та ні. Краще пишіть, не треба рвати. :) А дерево живе недовго. Я вже їх стільки було насадила. Та й покорчувала вже багацько. І дім збудувала, і багато чого ще :) А таки вірші — лишаться. Вони ж є згадка про кохання, що минуло, про щастя, яке не збулося. «А все, что вы делаете руками» — в цій справі ніяк не зарадить.

:)
Не дуже розумію, як це стосується мого тексту.
На щастя, я не потребую поваги від 100 відсотків жителів планети. Відсотків 50 мені буде достатньо, особливо якщо я сама поважатиму цих людей.
Любо, мені цікаво було дізнатися, що то, виявляється, була пісня, і особливо, що НЕ ВАША. Але ж не можна вішати на поетичному ресурсі текст, який явно належить хворій і малограмотній людині. Ми маємо принаймні підвищувати рівень культури, а не спускати його на рівень нижче плінтуса. Тим більше, коли мова йде про болючі моменти історії.

:)
Краще б Ви не підтвержували думку про себе своїми «Вау», «йолки палки», «супер» та «не кашляйте». В мене залишилась би ілюзія, що Ви просто така собі дуже емоційна дівчинка. А так не знаю, що й казати. :)

Любо, більша половина моїх книжок російські, і друзів у Росії також навідую і люблю. Ніколи не стала би так писати про жодного з них, як це робите Ви про незнайомих людей.
Моя порада: або йдіть у політику і отримуйте за це гроші, або вилазьте з того... Почитайте щось цікаве замість дивитися брехливі канали з ранку до вечора. Не можна приходити на поетичний сайт з таким тягарем.
І хочу Вас розчарувати: володарем світу Ви не станете. :)) Трошки не той рівень.

Я Вас розтроїла чи роздвоїла? :)
Ви мене не зрозуміли, пані: я не переходжу на ти з людьми, які мені чужі за своєю сутністю.
Щодо Вашого віку — у моєму віці мені було би соромно вести себе так, як ведете Ви, тому я намагаюсь виправдати Вас молодим віком.
Ще раз пояснюю, якщо Ви щось не зрозуміли:
мені байдуже, яке місце Ви займаєте в цьому світі, але я не хочу на моєму улюбленому поетичному сайті, де я до того ж є редактором, читати всяку гидоту, яку тичуть в очі, не стидаючись ні її змісту ні форми. До речі, Ви повісили її ще й під талановитим віршем російського поета.
(йдеться про публікацію вірша Кирила Булкіна http://maysterni.com/publication.php?id=24481 адмін.)
Невже Ви не розумієте відстань між цією поезією і Вашою «знахідкою»? Чуже агітаційно-лайливе барахло продовжує висіти на Вашій сторінці під Вашим іменем (йдеться про публікацію http://maysterni.com/publication.php?id=24511 адмін.)
( Я зрозуміла би, що Ви отримуєте гроші за подібну роботу, як багато хто на інших сайтах (наприклад, на «Стихи.ру). Але ж постидайтеся рівня: невже Вам не соромно за свій рівень культури? П’яна дівка під магазином може казати таке, як Ви демонструєте нам, а ми, з Вашого дозволу, маємо це читати і мовчати?

Любо, Ви чудово демонструєте свої якості. Якби Ви заглянули в словник, то побачили би, що російське слово «расстроить» має український відповідник. Ну ще скажіть, що і тут я Вас повчаю. :)
На Вашу сторінку буду приходити все одно, бо це мій обов’язок як редактора.
А написане Вами хай лишається, як сказав Петро перший: «Чтобы дурь каждого была видна».

Інколи складається враження, що ми говорим різними мовами. Любо, мені не цікаві Ваші підлікотники, «бабушкі-дєдушкі», темне-нечисте та інша купа особливостей Вашого світу. Мені нецікаво витрачати на це час. Півроку тому, думаю, також було нецікаво, тому заходила на Вашу сторінку і виходила мовчки. Зверніть увагу, що Ви прийшли до мене на сторінку. Хочеться з кимось почесати язик — ідіть чешіть десь, тільки не під моїм віршем. Я сказала Вам прибрати з поетичного сайту дешеві агітки. Коли Ви зрозумієте, що вони дурні — приходьте до мене, поспілкуємось. А зараз, вибачте, не маю часу.

Дорога Ларисо! Вітаю Вас із великим світом нашої землі! Дякую за мудрість, силу і рішучість відстоювати своє Я! Ваша громадянська позиція рівна за висотою Вашій поезії.
Краще за Ліну Костенко е скажеш: «Література – не змагання, а боротьба. Боротьба не амбіцій, не стрибки у висоту, не біг наввипередки. Це довічна боротьба добра і зла, справедливості і несправедливості, людського і нелюдського».
Ви стоїте на боці людського і справедливого. І справжнього.
Світла в душі у світле свято!

Долучаючись до слів пані Лесі теж вітаю нас усіх зі святом Незалежності України.
Вважаю, що це свято завжди з нами, щодня, і для тих, хто, окрім української, майстерно володіє і іншими мовами і для тих, хто не володіє різноманіттям, але осягнув головне - ми не чиясь колонія, Україна вільна і демократична держава, що вирішить усі гострі тимчасові проблеми, вирішить самостійно, керуючись кращим досвідом Європейської цивілізаційної моделі.

І щодо літератури теж згідний із Ліною Костенко, і з Лесею Романчук, і з Ларисою Вировець. Байдужим бути не можна.

Людоньки добрі, дякую за теплі слова і вітання. А я закрутилася в садку, намагаючись переробити всі справи зразу і забула про інтернет... на півдня. :) Зі святом вас усіх!
Я знала, що це саме той сайт, де мене розуміють.