У цьому вірші надзвичайно тонко та правдиво відтворено світогляд ідеальної української жінки- дружини захисника українського народу, вірної його помічниці- та її роль у боротьбі України за свободу. Саме такі жінки, на слушну думку Олени Теліги, врятують Україну. Але, водночас, є в цьому образі якась тимчасовість, тобто жінка-борець, виконавши свою функцію до кінця, має поступитися місцем жінці-берегині та жінці-матері. Ця тема- наскрізна у віршах Олени Теліги. Ставлю "6" за глибину змісту та істинно телігівську емоційну напругу твору. Нарочиті заперечення, порівняння-блискавки, традиційні, але, водночас, такі свіжі метафори (бо ж це все самою авторкою пережите було!), безкомпромісовість до ворога, неперевершений ритм, та й узагалі неймовірна гармонія змісту і форми,- все це так безпомильно відтворює дух епохи, в якій жила поетка, що не вважати цей вірш Взірцем просто неможливо!