Цвях

    … чітко вирізнявся у його свідомості темною та світлою гранями, проникаючи кудись глибоко - туди, у безконечність… Ано розглядав його та роздумував:
    - Очевидно, давно він там у мене стирчить, диви: місцями вже поржавів та, начебто, декуди вже й корінці та пагінці повипускав… і листочки он, зелені… і квіти розпускаються… Чому я раніше його не помічав? Аж упав… у цей маразм і весь світ перевернув у голові…
    Тепленькі нефритові колесики масажера приємно котилися вздовж хребта, знімаючи напругу в тілі та додаючи оптимізму у свідомість розімлілого Ано… Абсурдність світобудови, що так турбувала його свідомість, робилась не такою страшною - все ж таки мала в основі логіку. Логічно? Так, логічно! Але віднедавна, продовжуючи свої дещо зверхні філософствування, він дійшов висновку, що наука про пізнання законів світобудови повинна б називатись абсурдологією… В словнику він такого слова не знайшов - все логіка та логістика… Чому?..

    І що ж це таке... в моїй голові… стирчить? – відволікся на хвильку від роздумів, знову розглядаючи того цвяха… Раптом аж скрикнув – та це ж та сама ло-гі-ка… яка примушувала мене складати цвяшок до цвяшка усе життя…
    Він лежав на масажері, старий-голий, худий-зморщений, мов сушений опеньок... з відкритим ротом, і мовби світився, любуючись досконалістю того уявного цвяха, що проникав кудись у безконечну глибину його свідомості - далі, далі, далі… виблискуючи своїми залізними гранями.
    - А-а-а!!! Залізна логіка. Логічно? Логічно! – бурмотів собі під ніс усміхнений Ано, - а я його хотів витягнути!

27.03. 2013 р.

Худ. Я Саландяк .
"Абсурдологія. Частина друга "
• Перейти на сторінку •
 " Актуальна байка про кіз та скаженого вовка"