ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.30
12:40
Повзуть до берега пустого
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
2026.10.30
11:17
Данський актор Ніколай Костер-Вальдау, відомий за роллю Джеймі Ланністера у культовому серіалі «Гра престолів», приїхав до Києва у статусі посла доброї волі Програми розвитку ООН, щоб привернути увагу світу до наслідків війни та підтримки України у цей ва
2026.10.30
06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
2026.10.29
23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
2026.10.29
21:34
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
2026.10.29
20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
2026.10.29
20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
2026.10.29
17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
2026.10.29
15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
2026.10.29
11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
2026.10.29
07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
2026.10.28
23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
2026.10.28
19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Гарасимів (1992) /
Вірші
До Шевченка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До Шевченка
Я до тебе, о Тарасе, слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем в час цей прибігаю,
Приклоняюсь тобі, Отче, зараз на розмову,
Я скажу тобі, і враз же пропаде тривога.
Склінно ти думками линув з чужини в Вкраїну,
Був для неї в час пекучий найвірнішим сином,
Віддавав для неї сили, свою слізну долю,
Виривалось разом з нею серденько на волю.
Хай тебе вкраїнський нарід повік не забуде,
Бо ти дух наш підбадьориш, батьком нашим будеш,
Хай твоя душа, Тарасе, з наших душ лунає,
Хай вона в цей вік з Вкраїни громи проганяє.
Бо завзяття твоє щире, що колись витало,
Так сьогодні в нашім дусі, як в твоїм, заграло,
Ти ж душевник український,тобі не вмирати,
Образ твій народну силу буде зберігати!
Затремтіло незбагненно, завертілись громи,
Заіскрилися зубами катові хороми,
Затиснули у долонях ми своє терпіння,
Та хіба ми вже не гідні у правді спасіння?!
Та хіба коли мовчали, о скажи, Тарасе?
Ти ж сам бачив, як на душу одягав він рясу!
Ти ж пророчо крикнув з неба, щоб кайдани рвали,
Ти сказав, щоб совість брали, з катом воювали!
Та чомусь та кров ворожа в венах вирувала
І синів, як в сні проклятім, люто убивала...
О натхненний наш Тарасе, дай нам свою силу,
Щоб з'єднали свої руки, а не плоть на вилах.
О буремний батьку в дусі, запались свічею,
Щоб заплакала в молитві вічна пам'ять нею.
Зареве Дніпро, замріють всі садки вишневі,
І збагне наш брат, що блудно Неньку продешевив!
О Тарасе, я до тебе слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем гірко прибігаю,
Засвіти в прапорах правду вірного народу,
Що боровся, як шалений, за свою свободу.
Приклоняюсь знов і знов я тобі на розмову,
Місяцями серця їла вдумлива тривога,
Підбадьор наш дух крикливий, говіркі надії,
Бо вже тіло потопили в кров'янистій мрії...
А завзяття твоє щире лине над Майданом,
І біжить на нас очима майбуття туману.
Хай твій заклик у натузі скріпить нашу віру,
Прожене ганебність злого, сучого вампіра,
І хай вождь хова ручиська із правого боку,
Не конвульсить наші думи від омани-току!
А народна громовиця, в сотні раз сильніша,
Зробить нарід наш у світі вільним-найвільнішим!
2008,2014
Я до тебе щирим серцем в час цей прибігаю,
Приклоняюсь тобі, Отче, зараз на розмову,
Я скажу тобі, і враз же пропаде тривога.
Склінно ти думками линув з чужини в Вкраїну,
Був для неї в час пекучий найвірнішим сином,
Віддавав для неї сили, свою слізну долю,
Виривалось разом з нею серденько на волю.
Хай тебе вкраїнський нарід повік не забуде,
Бо ти дух наш підбадьориш, батьком нашим будеш,
Хай твоя душа, Тарасе, з наших душ лунає,
Хай вона в цей вік з Вкраїни громи проганяє.
Бо завзяття твоє щире, що колись витало,
Так сьогодні в нашім дусі, як в твоїм, заграло,
Ти ж душевник український,тобі не вмирати,
Образ твій народну силу буде зберігати!
Затремтіло незбагненно, завертілись громи,
Заіскрилися зубами катові хороми,
Затиснули у долонях ми своє терпіння,
Та хіба ми вже не гідні у правді спасіння?!
Та хіба коли мовчали, о скажи, Тарасе?
Ти ж сам бачив, як на душу одягав він рясу!
Ти ж пророчо крикнув з неба, щоб кайдани рвали,
Ти сказав, щоб совість брали, з катом воювали!
Та чомусь та кров ворожа в венах вирувала
І синів, як в сні проклятім, люто убивала...
О натхненний наш Тарасе, дай нам свою силу,
Щоб з'єднали свої руки, а не плоть на вилах.
О буремний батьку в дусі, запались свічею,
Щоб заплакала в молитві вічна пам'ять нею.
Зареве Дніпро, замріють всі садки вишневі,
І збагне наш брат, що блудно Неньку продешевив!
О Тарасе, я до тебе слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем гірко прибігаю,
Засвіти в прапорах правду вірного народу,
Що боровся, як шалений, за свою свободу.
Приклоняюсь знов і знов я тобі на розмову,
Місяцями серця їла вдумлива тривога,
Підбадьор наш дух крикливий, говіркі надії,
Бо вже тіло потопили в кров'янистій мрії...
А завзяття твоє щире лине над Майданом,
І біжить на нас очима майбуття туману.
Хай твій заклик у натузі скріпить нашу віру,
Прожене ганебність злого, сучого вампіра,
І хай вождь хова ручиська із правого боку,
Не конвульсить наші думи від омани-току!
А народна громовиця, в сотні раз сильніша,
Зробить нарід наш у світі вільним-найвільнішим!
2008,2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0962 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0962 seconds