Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.27
06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
2025.10.27
00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
2025.10.26
22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
2025.10.26
21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
2025.10.26
21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться
(Що взяти з того, в кого не всі дома?),
Зійшов Корній на гору край села
І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує.
«Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.-
А де ж обіцяні хліб-сіль?»
«Та ж хліб ми вже здал
2025.10.26
18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
2025.10.26
17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
2025.10.26
16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
2025.10.26
15:27
Прадавнина з мого роду)
1
Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо
2025.10.26
15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
2025.10.26
14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
2025.10.26
06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
2025.10.26
05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
2025.10.26
00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
2025.10.25
22:51
Про бійку між Гітлером і Сталіним)
“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,
“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,
2025.10.25
22:26
Старому немає з ким говорити,
його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Гарасимів (1992) /
Вірші
До Шевченка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До Шевченка
Я до тебе, о Тарасе, слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем в час цей прибігаю,
Приклоняюсь тобі, Отче, зараз на розмову,
Я скажу тобі, і враз же пропаде тривога.
Склінно ти думками линув з чужини в Вкраїну,
Був для неї в час пекучий найвірнішим сином,
Віддавав для неї сили, свою слізну долю,
Виривалось разом з нею серденько на волю.
Хай тебе вкраїнський нарід повік не забуде,
Бо ти дух наш підбадьориш, батьком нашим будеш,
Хай твоя душа, Тарасе, з наших душ лунає,
Хай вона в цей вік з Вкраїни громи проганяє.
Бо завзяття твоє щире, що колись витало,
Так сьогодні в нашім дусі, як в твоїм, заграло,
Ти ж душевник український,тобі не вмирати,
Образ твій народну силу буде зберігати!
Затремтіло незбагненно, завертілись громи,
Заіскрилися зубами катові хороми,
Затиснули у долонях ми своє терпіння,
Та хіба ми вже не гідні у правді спасіння?!
Та хіба коли мовчали, о скажи, Тарасе?
Ти ж сам бачив, як на душу одягав він рясу!
Ти ж пророчо крикнув з неба, щоб кайдани рвали,
Ти сказав, щоб совість брали, з катом воювали!
Та чомусь та кров ворожа в венах вирувала
І синів, як в сні проклятім, люто убивала...
О натхненний наш Тарасе, дай нам свою силу,
Щоб з'єднали свої руки, а не плоть на вилах.
О буремний батьку в дусі, запались свічею,
Щоб заплакала в молитві вічна пам'ять нею.
Зареве Дніпро, замріють всі садки вишневі,
І збагне наш брат, що блудно Неньку продешевив!
О Тарасе, я до тебе слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем гірко прибігаю,
Засвіти в прапорах правду вірного народу,
Що боровся, як шалений, за свою свободу.
Приклоняюсь знов і знов я тобі на розмову,
Місяцями серця їла вдумлива тривога,
Підбадьор наш дух крикливий, говіркі надії,
Бо вже тіло потопили в кров'янистій мрії...
А завзяття твоє щире лине над Майданом,
І біжить на нас очима майбуття туману.
Хай твій заклик у натузі скріпить нашу віру,
Прожене ганебність злого, сучого вампіра,
І хай вождь хова ручиська із правого боку,
Не конвульсить наші думи від омани-току!
А народна громовиця, в сотні раз сильніша,
Зробить нарід наш у світі вільним-найвільнішим!
2008,2014
Я до тебе щирим серцем в час цей прибігаю,
Приклоняюсь тобі, Отче, зараз на розмову,
Я скажу тобі, і враз же пропаде тривога.
Склінно ти думками линув з чужини в Вкраїну,
Був для неї в час пекучий найвірнішим сином,
Віддавав для неї сили, свою слізну долю,
Виривалось разом з нею серденько на волю.
Хай тебе вкраїнський нарід повік не забуде,
Бо ти дух наш підбадьориш, батьком нашим будеш,
Хай твоя душа, Тарасе, з наших душ лунає,
Хай вона в цей вік з Вкраїни громи проганяє.
Бо завзяття твоє щире, що колись витало,
Так сьогодні в нашім дусі, як в твоїм, заграло,
Ти ж душевник український,тобі не вмирати,
Образ твій народну силу буде зберігати!
Затремтіло незбагненно, завертілись громи,
Заіскрилися зубами катові хороми,
Затиснули у долонях ми своє терпіння,
Та хіба ми вже не гідні у правді спасіння?!
Та хіба коли мовчали, о скажи, Тарасе?
Ти ж сам бачив, як на душу одягав він рясу!
Ти ж пророчо крикнув з неба, щоб кайдани рвали,
Ти сказав, щоб совість брали, з катом воювали!
Та чомусь та кров ворожа в венах вирувала
І синів, як в сні проклятім, люто убивала...
О натхненний наш Тарасе, дай нам свою силу,
Щоб з'єднали свої руки, а не плоть на вилах.
О буремний батьку в дусі, запались свічею,
Щоб заплакала в молитві вічна пам'ять нею.
Зареве Дніпро, замріють всі садки вишневі,
І збагне наш брат, що блудно Неньку продешевив!
О Тарасе, я до тебе слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем гірко прибігаю,
Засвіти в прапорах правду вірного народу,
Що боровся, як шалений, за свою свободу.
Приклоняюсь знов і знов я тобі на розмову,
Місяцями серця їла вдумлива тривога,
Підбадьор наш дух крикливий, говіркі надії,
Бо вже тіло потопили в кров'янистій мрії...
А завзяття твоє щире лине над Майданом,
І біжить на нас очима майбуття туману.
Хай твій заклик у натузі скріпить нашу віру,
Прожене ганебність злого, сучого вампіра,
І хай вождь хова ручиська із правого боку,
Не конвульсить наші думи від омани-току!
А народна громовиця, в сотні раз сильніша,
Зробить нарід наш у світі вільним-найвільнішим!
2008,2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
