Усі ми дружньо тут зібрались
Стояли біля хати,
Яку із потом та любов'ю
Збудував наш тато.

Його не стало після мами,
Напевне він помер від туги.
Тому що важко жити самому
І без підтримки других...

Ми стоїмо, ділимо майно.
І Марта перша виступає:
"Кому потрібне це лайно,
що цінності зовсім не має"

Вона найменша у батьків,
Дружна мільйонера.
Колись було святе дитя,
Тепер справжня мегера.

"Давайте все це продамо,
й поділим порівну майно!"
То лекцію почав наш брат -
Професор в коледжі фізмат.

"Доля мізерна ця й дурна.
Це твоя сесія одна.
Погоди сильно не зіграє.
Дамо тому, хто менші статки має."

Це обізвався старший брат,
Він підприємець й меценат.
А статки з нас найменші в мене
Й найбільші у житті проблеми.

"О! ще стоїть стара качеля,
там наша Марта і сусідська Неля
Клали спать свої ляльки.
А ось ті злісні колодки -

Не раз лоби на них ми били.
А там турнік, де міряли ми сили.
Тут же пройшли найкращі наші роки
В цій хаті ми зробили перші кроки!"

...Вже дев'ять літ стоїть самотня хата,
Та лиш вона змогла нас всіх зібрати.
Ми сім'ями приїздимо сюди.
Два рази в рік - в день смерті мами й тата