Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Публіцистика
За помислом Господнім
Аби гравці тель-авівського «Маккабі» хоч раз зрівнялися в рахунку, а потім і випередили ЦСКА, певен, молився увесь Ізраїль, забувши на час внутрішні суперечки й нелади. Молилися всі, та я, мабуть, найбільше.
Річ у тім, що за цим стояв не стільки азарт колишнього спортивного журналіста, а невтримне бажання не дати Росії ще одної нагоди для її божевільної радості з приводу будь-якого успіху на підтвердження вигаданої нею самою горезвісної особливої місії.
В перекладі на сучасність – це право робити із сусідами все що заманеться. Поки що жертвою свавілля стала моя Україна, чий президент, чоловий корупціонер, по суті був пішаком на шахівниці Москви, готовий підпорядкувати своєму босу Путіну поки що суверенну державу. Тож не дивно, що після його втечі настав спланований заздалегідь під маскою сепаратизму розгул злочинних елементів, спротив формуванню нової влади тощо. Доля Криму була давно вже вирішена...
Отож, очікувана недругами України перемога ЦСКА додала б чергову дозу чаду націонал-патріотизму Москви.
Перемога «Маккабі» спроможна була стати перепоною на здавалося б вирішених намірах недругів України. І ситуація майже до кінця півфіналу складалася на користь ЦСКА. Тільки триочковий кидок міг перервати постійну перевагу москвичів. І це сталось.
Комусь одне очко, завдяки якому тель-авівці вийшли у фінал, видасться дивом, а мені - помислом Господнім. І те, що сталося невдовзі у фінальному поєдинку з мадрідським «Реалом» (98-86 на користь «Маккабі») було продовженням волі Всевишнього. Тією волею покарано ЦСКА і в боротьбі за призове третє місце в поєдинку з «Барселоною».
Певен, що кара настигне свавільну Росію не тільки в спорті. За великий злочин, який вона чинить, настане й велика розплата. Шкода тільки тих, хто по-рабськи ще вірить в особливу місію міжнародного розбійника.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
За помислом Господнім
"О, как мне хочется смутить веселость их...
И дерзко бросить им в глаза железный стих,
Облитый горечью и злостью!.."
М.Лермонтов "Как часто пестрою толпою окружен..."
Аби гравці тель-авівського «Маккабі» хоч раз зрівнялися в рахунку, а потім і випередили ЦСКА, певен, молився увесь Ізраїль, забувши на час внутрішні суперечки й нелади. Молилися всі, та я, мабуть, найбільше.
Річ у тім, що за цим стояв не стільки азарт колишнього спортивного журналіста, а невтримне бажання не дати Росії ще одної нагоди для її божевільної радості з приводу будь-якого успіху на підтвердження вигаданої нею самою горезвісної особливої місії.
В перекладі на сучасність – це право робити із сусідами все що заманеться. Поки що жертвою свавілля стала моя Україна, чий президент, чоловий корупціонер, по суті був пішаком на шахівниці Москви, готовий підпорядкувати своєму босу Путіну поки що суверенну державу. Тож не дивно, що після його втечі настав спланований заздалегідь під маскою сепаратизму розгул злочинних елементів, спротив формуванню нової влади тощо. Доля Криму була давно вже вирішена...
Отож, очікувана недругами України перемога ЦСКА додала б чергову дозу чаду націонал-патріотизму Москви.
Перемога «Маккабі» спроможна була стати перепоною на здавалося б вирішених намірах недругів України. І ситуація майже до кінця півфіналу складалася на користь ЦСКА. Тільки триочковий кидок міг перервати постійну перевагу москвичів. І це сталось.
Комусь одне очко, завдяки якому тель-авівці вийшли у фінал, видасться дивом, а мені - помислом Господнім. І те, що сталося невдовзі у фінальному поєдинку з мадрідським «Реалом» (98-86 на користь «Маккабі») було продовженням волі Всевишнього. Тією волею покарано ЦСКА і в боротьбі за призове третє місце в поєдинку з «Барселоною».
Певен, що кара настигне свавільну Росію не тільки в спорті. За великий злочин, який вона чинить, настане й велика розплата. Шкода тільки тих, хто по-рабськи ще вірить в особливу місію міжнародного розбійника.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
