Я стою у потоках вітрів,
Відчуваючи шкірою холод,
Відчуваючи серце як молот,
Що кує нескінченність віків.

Я стою у потоках води,
Відчуваючи сіль і свободу,
Відчуваючи танення льоду,
І на серці – кохання сліди.

Я стою у потоках вогню,
Не згораючи гріюся тихо.
З мене Бог так випалює лихо,
Волю Неба я не зупиню.

Я стою в буревії життя,
Як вітрами обточена скеля,
Як водою спасенна пустеля
Я чекаю потоків злиття.

Я стою, Боже милий, стою.
Не впаду, не розтану, не трісну,
Хоч і плачу ночами я звісно,
Жити страшно бо так, на краю.

Та не можна спочити в Раю,
Не побачивши те, що за краєм
Не побачене – серце не крає…

Я стою, Боже мій, я стою.