шкребеться дощ у шибку кошеням,
малює краплями на вікнах натюрморти.
гарячий чай, шматок смачного торту,
і знов, як завжди, заспана зрання.

рука намацає в шухляді запальничку –
от дідько! – не працює.. що ж таке?
мабуть, вчорашні суші та саке
/як торт із чаєм/ увійшли у звичку.

автобусом мандрівка на роботу,
дорогою – брехня реклам з біг-бордів.
малює дощ на вікнах натюрморти.
я ж не палю /з минулої суботи/

і раптом думка промайне: "то ж сильна злива,
а я umbrell-у /от дурна!/ забула вдома..."
це кляті лінзи, чи склероз. чи все той Рома.
але сьогодні, як ніколи, я щаслива!