Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.18
11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
2026.06.18
10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
2026.06.18
08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Словесное разноцветье
Люблю остроумных людей. Их моментальная реакция на высказывание собеседника своей краткостью просто поражает.
Вот хотя бы ответ Уинстона Черчилля на реплику знатной, но заносчивой дамы: «Будь вашей женой, я бы подсыпала в ваш стакан яд». На что Черчилль, не мешкая, ответил: «И я бы его с удовольствием выпил».
Как-то, услышав, что нашлась могила отца Лермонтова, я спросил знакомую, знает ли она, где это. На что последовал мгновенный ответ: «Там, где была».
Библиотекой издательства «Радянська школа», где мне пришлось поработать, заведовал Абрам Вольфович Вольфзон, человек на первый взгляд медлительный и далекий от остроумия. Но каково же было мое удивление, когда на вопрос одной из сотрудниц, как распутать ею же запутанное дело (при этом она покрутила сложенными вперед руками), услышал: «А вы сделайте вот так». И Абрам Вольфович сделал то же самое, но в другую сторону.
В редакции спортивного журнала, куда я перешел из Политиздата, как-то пришлось стать свидетелем такого разговора. Запенсионного возраста ответственный сотрудник, который вел рубрику «И старость –в радость», говорит редактору: «Ты знаешь, я не замечаю своих лет». На что последовало: «Зато мы хорошо замечаем».
Но в моей памяти откладываются также и далекое от остроумия…
…Еще в Киеве услышал от знакомой, как соседка, желая женить сына, превозносила его достоинства : «Дорогая Мальвиночка, вы бы видели моего Йончика в трусах!.. А какой у него кругозор!..»
О том, что матери, в особенности еврейские, безумно любят своих сыновей, известно давно. Но так, как тетя Клара, пожалуй, никто. «Прихожу я как-то с работы,- поведала ее невестка,- хочу что-то перекусить, а свекровь, упреждая мое желание открыть холодильник и не скрывая своего сожаления,говорит: «Идочка, остались только две котлетки для Саши..А ваша упала на пол, и я ее выбросила».
В редакции эстетического воспитания, где начиналась моя карьера по выпуску книг для школьников, младший редактор поражала всех своей непредсказуемостью. Открывается как-то дверь и кто-то говорит: «Как у вас тут шумно и гамно!». На что следует: «Ходят тут всякие».
Бывший мой сокурсник, заядлый курильщик и любитель посидеть в хмельной компании, увлекся йогой и, как мне казалось, оставил вредные привычки. Встречаю его и спрашиваю: «А как йоги относятся к выпивке?» И слышу: «Йогу также легко отказаться от выпивки как и согласиться на нее».
А вот уже израильские находки.
В разгар лета, когда температура в тени превышала тридцать градусов, на трамвайной остановке все прячутся под тент. И только чернокожая девушка эфиопского происхождения стоит, подставив лицо солнцу. Такого же цвета кожи подруга зовет ее к себе. На это следует ответ: «Спасибо, я хочу загореть».
«В который раз приходит ко мне одна занудная клиентка,- рассказывала агент по международному туризму,- и просит включить ее в группу, едущую в Париж. А за неделю до отъезда спрашивает: «Сколько длится полет?» Услышав ответ, после минутного раздумья: «А еще же и возвращаться надо... Нет, видимо, мне не суждено увидеть Париж и умереть».
Дедушка-бедуин повез своего внучонка в Тель-Авив. Идут они по улицам этого неусыпного города и малец, беспрестанно крутя головой, бесчисленное множество раз спрашивает: «Дедушка, что это?» Ответа ни разу не было. Когда уже возвращались домой, в свои шатры, внук обращается к деду: «Ты наверное сердишься, что я так много спрашивал?» На что старик: «Нисколько. А как же можно знать, если не спрашиваешь?»
…Не каждый день приходится слышать и видеть то, что поражает своей оригинальностью, вызывает улыбку или недоумение, чем хочется поделиться. И я радуюсь, как кладоискатель, каждой такой находке.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Словесное разноцветье
Люблю остроумных людей. Их моментальная реакция на высказывание собеседника своей краткостью просто поражает.
Вот хотя бы ответ Уинстона Черчилля на реплику знатной, но заносчивой дамы: «Будь вашей женой, я бы подсыпала в ваш стакан яд». На что Черчилль, не мешкая, ответил: «И я бы его с удовольствием выпил».
Как-то, услышав, что нашлась могила отца Лермонтова, я спросил знакомую, знает ли она, где это. На что последовал мгновенный ответ: «Там, где была».
Библиотекой издательства «Радянська школа», где мне пришлось поработать, заведовал Абрам Вольфович Вольфзон, человек на первый взгляд медлительный и далекий от остроумия. Но каково же было мое удивление, когда на вопрос одной из сотрудниц, как распутать ею же запутанное дело (при этом она покрутила сложенными вперед руками), услышал: «А вы сделайте вот так». И Абрам Вольфович сделал то же самое, но в другую сторону.
В редакции спортивного журнала, куда я перешел из Политиздата, как-то пришлось стать свидетелем такого разговора. Запенсионного возраста ответственный сотрудник, который вел рубрику «И старость –в радость», говорит редактору: «Ты знаешь, я не замечаю своих лет». На что последовало: «Зато мы хорошо замечаем».
Но в моей памяти откладываются также и далекое от остроумия…
…Еще в Киеве услышал от знакомой, как соседка, желая женить сына, превозносила его достоинства : «Дорогая Мальвиночка, вы бы видели моего Йончика в трусах!.. А какой у него кругозор!..»
О том, что матери, в особенности еврейские, безумно любят своих сыновей, известно давно. Но так, как тетя Клара, пожалуй, никто. «Прихожу я как-то с работы,- поведала ее невестка,- хочу что-то перекусить, а свекровь, упреждая мое желание открыть холодильник и не скрывая своего сожаления,говорит: «Идочка, остались только две котлетки для Саши..А ваша упала на пол, и я ее выбросила».
В редакции эстетического воспитания, где начиналась моя карьера по выпуску книг для школьников, младший редактор поражала всех своей непредсказуемостью. Открывается как-то дверь и кто-то говорит: «Как у вас тут шумно и гамно!». На что следует: «Ходят тут всякие».
Бывший мой сокурсник, заядлый курильщик и любитель посидеть в хмельной компании, увлекся йогой и, как мне казалось, оставил вредные привычки. Встречаю его и спрашиваю: «А как йоги относятся к выпивке?» И слышу: «Йогу также легко отказаться от выпивки как и согласиться на нее».
А вот уже израильские находки.
В разгар лета, когда температура в тени превышала тридцать градусов, на трамвайной остановке все прячутся под тент. И только чернокожая девушка эфиопского происхождения стоит, подставив лицо солнцу. Такого же цвета кожи подруга зовет ее к себе. На это следует ответ: «Спасибо, я хочу загореть».
«В который раз приходит ко мне одна занудная клиентка,- рассказывала агент по международному туризму,- и просит включить ее в группу, едущую в Париж. А за неделю до отъезда спрашивает: «Сколько длится полет?» Услышав ответ, после минутного раздумья: «А еще же и возвращаться надо... Нет, видимо, мне не суждено увидеть Париж и умереть».
Дедушка-бедуин повез своего внучонка в Тель-Авив. Идут они по улицам этого неусыпного города и малец, беспрестанно крутя головой, бесчисленное множество раз спрашивает: «Дедушка, что это?» Ответа ни разу не было. Когда уже возвращались домой, в свои шатры, внук обращается к деду: «Ты наверное сердишься, что я так много спрашивал?» На что старик: «Нисколько. А как же можно знать, если не спрашиваешь?»
…Не каждый день приходится слышать и видеть то, что поражает своей оригинальностью, вызывает улыбку или недоумение, чем хочется поделиться. И я радуюсь, как кладоискатель, каждой такой находке.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
