Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.25
19:52
А в нашім дворі та й росте собі клен.
Він, як і я, є так само не член.
Отож, він не є член, і я теж не є,
Та кожен з нас проживає життя тут своє.
Клен з кожним роком все ближче до неба,
А я... А що я? Я ж піщинка, амеба.
З кожним днем я все ближч
Він, як і я, є так само не член.
Отож, він не є член, і я теж не є,
Та кожен з нас проживає життя тут своє.
Клен з кожним роком все ближче до неба,
А я... А що я? Я ж піщинка, амеба.
З кожним днем я все ближч
2026.05.25
11:11
Коли піду незнаними стежками
У світ непізнаний, у світ новий,
Я піднімусь над згубними віками,
Здійнявши неймовірний буревій.
У світ, захований за ста замками,
Я доберусь у епіцентр подій.
Коли пізнаю я нові закони
У світ непізнаний, у світ новий,
Я піднімусь над згубними віками,
Здійнявши неймовірний буревій.
У світ, захований за ста замками,
Я доберусь у епіцентр подій.
Коли пізнаю я нові закони
2026.05.25
09:22
сонцю – миті, утіхам - шеляг,
самоті довгий шлях до дна,
благодатна чи нищівна
в сенсі духу твоя оселя?
де ховає себе душа,
щоб цуратись думок недбалих -
самота без ремісій стало
самоті довгий шлях до дна,
благодатна чи нищівна
в сенсі духу твоя оселя?
де ховає себе душа,
щоб цуратись думок недбалих -
самота без ремісій стало
2026.05.25
09:15
Оперна прима Людмила МОНАСТИРСЬКА виступає на найпрестижніших сценах: «Ла Скала» в Мілані, Королівському театрі Ковент-гарден у Лондоні, «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку.
«Дуже пишаюся тим, що я українка! - зізнається співачка.- Дякувати Богові, маю змог
«Дуже пишаюся тим, що я українка! - зізнається співачка.- Дякувати Богові, маю змог
2026.05.25
06:09
Свіжістю наповнюю легені
За селом на березі ріки,
Що неспинно плещеться повз мене,
Берегам лоскочучи боки.
Ген самотньо журиться на лузі
Щедрому травицею коза, -
Певно, зачекалась на бабусю
І тремтить в очікуванні вся.
За селом на березі ріки,
Що неспинно плещеться повз мене,
Берегам лоскочучи боки.
Ген самотньо журиться на лузі
Щедрому травицею коза, -
Певно, зачекалась на бабусю
І тремтить в очікуванні вся.
2026.05.24
21:08
у травневій грозі
на тім березі
де живуть невідоме
життя
я все біг кудись
я сидів один
не вірив я
власним очам
на тім березі
де живуть невідоме
життя
я все біг кудись
я сидів один
не вірив я
власним очам
2026.05.24
19:17
Як флажолету, здається,
Нема вже сил для лету
І, мов той жайвір,
Зависає він у високості,
І пада раптом грудкою од млості,
Знай: то Ніколо Паганіні творить диво,
Аби злетіть на височінь незвідану.
То холодом, то жаром серце обпече,
Нема вже сил для лету
І, мов той жайвір,
Зависає він у високості,
І пада раптом грудкою од млості,
Знай: то Ніколо Паганіні творить диво,
Аби злетіть на височінь незвідану.
То холодом, то жаром серце обпече,
2026.05.24
12:54
Люди! Ратибор вернувся! – рознеслось по Родні. -
Буде свято і гостина у нього сьогодні.
Всіх, хто чує, батьки в гості на вечір скликають,
Вже готується гостина, столи накривають!
Син з походу повернувся, що вже й не чекали,
Думали, що дитя їхнє в чуж
Буде свято і гостина у нього сьогодні.
Всіх, хто чує, батьки в гості на вечір скликають,
Вже готується гостина, столи накривають!
Син з походу повернувся, що вже й не чекали,
Думали, що дитя їхнє в чуж
2026.05.24
12:50
Я заснув майже тільки під ранок,
А всю ніч мене хтось катував.
І тривога тремтлива і рання
Так постала, як вічний Ваал.
Ти чекаєш сну, ніби оази
У пустелі нещадній, страшній.
Ти безсоння утомлений в'язень
А всю ніч мене хтось катував.
І тривога тремтлива і рання
Так постала, як вічний Ваал.
Ти чекаєш сну, ніби оази
У пустелі нещадній, страшній.
Ти безсоння утомлений в'язень
2026.05.24
12:33
Поцікавився в інтернеті в гуглі в режимі ШІ Джеміні словом - "вірш",
і він раз у раз пише таке:
Джерело у слові
Коли весь світ затихне у тривозі,
І тінь лягає на розпутті доль,
Шукай розраду не в чужій дорозі,
і він раз у раз пише таке:
Джерело у слові
Коли весь світ затихне у тривозі,
І тінь лягає на розпутті доль,
Шукай розраду не в чужій дорозі,
2026.05.24
09:52
Коли премудрість вщухне,
Дріматиме оплот,
З* льодяниками пачка
Зійде до нас на корт.
Під враженням постійним,
Що нам дають у борг,
Щоб стати самостійним
Із Гайдеґґером вдвох.
Дріматиме оплот,
З* льодяниками пачка
Зійде до нас на корт.
Під враженням постійним,
Що нам дають у борг,
Щоб стати самостійним
Із Гайдеґґером вдвох.
2026.05.23
20:32
якийсь бардак у голові
із перепадом тиску
я мав сказати щось тобі
тому що ти неблизько
люблю чекаю вірю це
ти знаєш і без мене
і мусиш пильнувати все
свої кордони ревно
із перепадом тиску
я мав сказати щось тобі
тому що ти неблизько
люблю чекаю вірю це
ти знаєш і без мене
і мусиш пильнувати все
свої кордони ревно
2026.05.23
19:42
Мабуть не пригадати
Сенсу віршів своїх -
Це як солодкий гріх,
Годі і починати
Думка як глупа ніч,
З вірою в нерозчуте,
Де надривають пути
Сенсу віршів своїх -
Це як солодкий гріх,
Годі і починати
Думка як глупа ніч,
З вірою в нерозчуте,
Де надривають пути
2026.05.23
14:03
Тут, в Уричі*, спокій і тиша чіпка,
лиш річка в камінні дзюркоче в’юнка
та інколи дзвонів гучний передзвін
несеться дзюрчанню тому навздогін.
А там, де бескидів у брижах лоби,
тріпочуть лісів пелехатих чуби
і в просторі згуслім, немов у смолі,
лиш річка в камінні дзюркоче в’юнка
та інколи дзвонів гучний передзвін
несеться дзюрчанню тому навздогін.
А там, де бескидів у брижах лоби,
тріпочуть лісів пелехатих чуби
і в просторі згуслім, немов у смолі,
2026.05.23
13:04
дім меґі макґі на пагорбові
всю спадщину батько узяв і пропив їй
то вона пішла у тенжі таун
людям отут до уподоби життя
коли сумуєш чи все надарма
сходи й купи собі мештів пару
і йди до нас у наш тенжі таун
всю спадщину батько узяв і пропив їй
то вона пішла у тенжі таун
людям отут до уподоби життя
коли сумуєш чи все надарма
сходи й купи собі мештів пару
і йди до нас у наш тенжі таун
2026.05.23
11:53
римоване есе)
Династією злодії назвались,
оті знаглілі, що країну обкрадають,
оті нащадки проросійських звалищ,
які свій досвіт від Росії мають.
З часів совдепії цей бруд ми спадкували,
позбутись толерантність заважає.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Династією злодії назвались,
оті знаглілі, що країну обкрадають,
оті нащадки проросійських звалищ,
які свій досвіт від Росії мають.
З часів совдепії цей бруд ми спадкували,
позбутись толерантність заважає.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Поплавський (1960) /
Проза
Всем пассажирам метро
«Уважаемые граждане пассажиры» - эту фразу, наверное, довелось слышать многим и не раз, когда парни и девушки, беременные и не очень, молодые и старые люди, идут по вагонам и предлагают купить разные не хитрые, нужные или тоже не очень – товары.
Это могут быть пластыри, шарики, ножницы, булавки-заколки, магниты и магнитики, ну в общем все то что может пригодится в хозяйстве.
У меня к вам большая, и может даже, вам покажется, странная просьба. По возможности, если у вас в кармане завалялась лишняя гривна, рубль, доллар… купите себе пластырь, ручку или что ни будь другое. Может вам в хозяйстве и пригодиться, а нет, так – нет. Вам все равно, и с вас не убудет, а тому, кто продает, не просто приятно, а – необходимо.
Иногда жизненно необходимо. Ведь они не подаяния просят, они пытаются работать, и совсем не важно, что они избрали такого рода бизнес. Нас это не касается, ведь они не просят, они РАБОТАЮТ. Мы не знаем почему был сделан такой нелегкий выбор.
Так вот, купив у них что ни будь, вы на минуту поднимаете значимость человека в своих глазах, ну хоть чуть чуть, не важно, а кроме того, что он получит какую то копейку, он еще и морально подрастет, потому что не даром ходит, и не просто просит, а продает.
А на эти деньги, он (она) сможет купить себе поесть, ребенку мороженное, маме хлеб или конфет, девушке – букетик цветов. И она ему улыбнется в ответ. И он (она) на минутку забудет о проблемах, и уйдет общественное
одиночество, которым он вооружен, чтоб ходить по вагонам.
И уже он (она), в свою очередь, проходя мимо раздающего бесплатно рекламки, не отмахнется и не пошлет куда подальше, а возьмет, и возможно с улыбкой, и скажет : «Спасибо», и не важно, что выбросит через пару метров, это не важно.
Главное произошел обмен энергиями, и все подарили друг другу капельку своего тепла и добра и мир от этого, возможно, стал тоже, хоть ненамного, но точно - добрее!!!!
20.05.2014 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всем пассажирам метро
«Уважаемые граждане пассажиры» - эту фразу, наверное, довелось слышать многим и не раз, когда парни и девушки, беременные и не очень, молодые и старые люди, идут по вагонам и предлагают купить разные не хитрые, нужные или тоже не очень – товары.
Это могут быть пластыри, шарики, ножницы, булавки-заколки, магниты и магнитики, ну в общем все то что может пригодится в хозяйстве.
У меня к вам большая, и может даже, вам покажется, странная просьба. По возможности, если у вас в кармане завалялась лишняя гривна, рубль, доллар… купите себе пластырь, ручку или что ни будь другое. Может вам в хозяйстве и пригодиться, а нет, так – нет. Вам все равно, и с вас не убудет, а тому, кто продает, не просто приятно, а – необходимо.
Иногда жизненно необходимо. Ведь они не подаяния просят, они пытаются работать, и совсем не важно, что они избрали такого рода бизнес. Нас это не касается, ведь они не просят, они РАБОТАЮТ. Мы не знаем почему был сделан такой нелегкий выбор.
Так вот, купив у них что ни будь, вы на минуту поднимаете значимость человека в своих глазах, ну хоть чуть чуть, не важно, а кроме того, что он получит какую то копейку, он еще и морально подрастет, потому что не даром ходит, и не просто просит, а продает.
А на эти деньги, он (она) сможет купить себе поесть, ребенку мороженное, маме хлеб или конфет, девушке – букетик цветов. И она ему улыбнется в ответ. И он (она) на минутку забудет о проблемах, и уйдет общественное
одиночество, которым он вооружен, чтоб ходить по вагонам.
И уже он (она), в свою очередь, проходя мимо раздающего бесплатно рекламки, не отмахнется и не пошлет куда подальше, а возьмет, и возможно с улыбкой, и скажет : «Спасибо», и не важно, что выбросит через пару метров, это не важно.
Главное произошел обмен энергиями, и все подарили друг другу капельку своего тепла и добра и мир от этого, возможно, стал тоже, хоть ненамного, но точно - добрее!!!!
20.05.2014 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
