ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,

Євген Федчук
2026.07.09 17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у

Тетяна Левицька
2026.07.09 14:08
Мобільний знову на ходу,
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.

Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —

Борис Костиря
2026.07.09 13:53
Ці вибухи потужно пролунали
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.

Ці вершники на трьох шалених конях

Володимир Бойко
2026.07.09 12:00
Розшарпана, розхристана, розколота,
Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.

Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються

хома дідим
2026.07.09 11:42
може праведним було
може і ніяким
те дитинство та село
і коти й собаки
при колодязі цебро
грядка з огірками
бур’яни уздовж і проз
силосної ями

Юхим Семеняко
2026.07.09 09:25
Це рідна його країна,
І зовсім не Казахстан,
Як мати, втрачала сина,
А він забавляв путан.

Пропала – і все, що знаєм,
Охмуда стезя земна.
Не буде сердечних таїн,

С М
2026.07.09 09:15
Колись у шахтарських пагорбах, що у Дакоті
Жив був юнак на ім’я Рокі Ракун
Раз його подруга втікла із якимось зухвальцем
І, звісно, Рокі страждав
Мовби заціпило геть
Казав ”Найду, хай там як“
Оце, прибувши до міста, він
Зняв собі кут у місцевім сал

Віктор Кучерук
2026.07.09 07:18
Під кручею, улігшись горілиць,
Я бачу, що, як кубками на таці, -
Гранчасті бані храмів і дзвіниць
В проміннях сонця пишно золотяться.
А вище них - незміряна блакить,
Жива і чиста, ніби милість Божа, -
Красою заохочує так жить,
Що просьбі я відмовит

Роксолана Вірлан
2026.07.09 03:55
Летовиська душа - наскрізний протяг,
твій запізнілий - з-поміж хмар - літак.
- Привіт. Це ж ти!
- Ну, звісно, ж я - та годі
стояти тут - ходім усім увспак.

А потім ще було: і раллі й кросинг,
і казино, і казинаки, і..

Борис Костиря
2026.07.08 13:50
Пробіжка на морозі - це подорож неждана,
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.

Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то

Тетяна Левицька
2026.07.08 13:08
Не ловіть мене, як рибку срібну —
Вислизну на глибину із рук.
На шалені витівки ще здібна
Лиш, коли почую серця стук.
Есемески сиплються горохом,
Синь у бороду, а біс в ребро.
Аватарку виклали нівроку,
Та з перини сиплеться перо.

хома дідим
2026.07.08 10:43
на третій день ізранку лишившись врешті-решт на самоті відчиняє вікна знімає покривала із дзеркал запалює ароматичні палички · ставить чайник на газ відкриває закриває холодильник їсти не хочеться · хочеться якомога ретельніше вимити холодильник · після ч

Віктор Кучерук
2026.07.08 06:57
Проганяю ілюзії,
Позбуваюсь надій,
Бо з невірною музою
Я уже сам не свій.
Більш її не затримую,
Не продовжую гру, -
Сам справляюся з римами
І помалу творю.

Катерина Савельєва
2026.07.08 00:50
Серед гiр заховавшись вiд свiту,
Зупинився збентежений час.
Вiн собi не дозволив любити,
Аби вогник в душi не погас.

Сонце й мiсяць за руки взялися,
Танцувавши на небi щодня.
"На шляху, тiльки не помилися", -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Публіцистика

 Великий кусок

Мorituri te salutant.

Урапатриоты, приветствую вас!
Приветствую всех кто - за великую Русь. Всех кто за Белую и Малую, особенное почтение тем, кто за Новую.

Вся Украина стонет, истосковавшись по страстным объятиям старшего брата. Придите возьмите, как брали в восемнадцатом, как брали в тридцать девятом. Придите же... Что стоять и ломаться у границ Соборной. Зачем эти краснобайные прения в различных оонах и совбезах.

Придите, трахните, как всегда. Ведь не даром пословица русская есть: «Стерпится – слюбится»! Как не раз уже было. И, как случилось с Крымом.
Ну, конечно, исконно русская земля. Да, еще и обожжена бесславными войнами, начиная с турецкой и заканчивая второй мировой. Особенно, выделяется сдача Севастополя, и с тех пор, почему-то: «гордость русских моряков»!

Ну, конечно, эта благодатная земля, обожжена еще и солнцем.
И, когда один правитель понял, что, вконец, может потерять эту «гордость», то есть – превратить долину и взгорья с горами в пустыню, так как прежний правитель выгнал народ, который эту землю считал не славной, но священной, и ухаживал за ней, и она отвечала народу тем же, то есть была кормилицей.
Но кого стало кормить, когда вдруг, куда-то подевались хозяева, что любили эту землю?

Вот тогда –то и решил этот правитель оживить осиротевший остров, за счет не притязательного, работящего, ко всему привыкшего народа – формально передав во владение им эти скалы и полупустыни, а вместе с тем – и живописнейшие пейзажи, бухты и гавани. (И это последнее не дает покоя и по сей день и, сейчас как и всегда привлекает разного рода проходимцев, которые не хотят работать, а прилетают уже на готовое поживится… Это мы завсегда...). А также передал и всю славную и бесславную историю этого края.

И, кстати, надо сказать, что не просто передал... А обменял на другие земли, да еще и какие земли! Чернозёмы.... И, если подсчитать, то площадь этих земель, по какому - то странному совпадению, соответствует площади острова.

Вы скажите: « А народ?»
А народ тогда никто не спрашивал! Как и не спрашивают сейчас в «великом осколке», от когда-то большой империи. И этот «великий осколок», как терминатор, пытается пособирать сейчас все свои разбросанные части по всему миру,. И, не дай Бог, какая-нибудь часть, скажет, что она не часть, а одно целое, но совсем другое целое, отличное от «великого осколка».

Вот и теперь, происходит такая катавасия, то есть собирание Земель, не народов, а земель и, в этом - то, вся беда. А человека, людыну, никто не видит, за этим занятием собирания.

А собиратель, нумизмат и филателист – возомнил себя эдаким.... Да и слово то трудно подобрать - Наполеоном, что ли. Ну, разве, что по росту подходит... Так тот хоть просто воевал ради войны, и не прикрывался тем, что он идет освобождать всех французских гувернеров и гувернанток от русского и другого беспредела.

А наш «герой»! И, что ему неймется?… Внуки есть, миллиарды – есть, наложница – есть и, догадываюсь, не одна. На самолетах летает, на субмаринах ныряет, в птичьем ключе – ключевую роль играет, от умиления слезу пускает. Казалось бы, что еще для полного счастья надо…? Ан, нет? Не хочу быть простой барыней, а хочу быть столбовой дворянкой. Ну, опять в "калашный ряд" с «калашниковыми». Deja vu какое то….

Я думал, что поговорка: «сколько смогу съем, а остальное понадкусываю» – об украинцах, оказывается – нет. Крым откусил, еще не пережевав, принялся кусать другое. Так и до беды не далеко. Как - то переживательно за него становится, а вдруг несварение, или там заворот кишок… Да, и кирпич иногда на голову просто так падает… Хотя Воланд, говорил, что так просто не падает. Ну, не нам об этот судить. Всё может быть.

Да ладно, хочется тебе кусаться – кусайся, но стольких людей превратить в серую одобряющую и выделяющую только то, что предписано массу, не понятно какой природы?... Зачем? Хотя понятно.

А они, вроде ,и не против, а попробуй тут быть против? (Столько всяческих указов и законов: шаг влево, шаг вправо, как когда-то…). А людьми движет Страх. И их можно понять. Страх потерять работу, положение, рейтинг, любовницу, наконец. Особенно преуспели в этом рвении всеобщего «одобрямса» (опять актуально слово стало – чувствуете, нет? Скоро почувствуете) журналисты всех мастей: от репортера до главного редактора, ну, а всякие шефы, вообще впереди всех паровозов.

Нет, они не стреляют, не убивают, они чистенькие. Но они сначала эту кашу заварили, а теперь оправдывают. Потом, потом их потомки им вспомнят. Ведь сначала было слово. А потом уже берутся за вилы. А главный (Кисилёв), уже договорился до атомных вил, сказал, что у него вилы самые виловые вилы. И, что если захотят, то всех и вся превратят в кучу гноя. Во как!

И, чтобы не говорили труженики одной из самой древней профессии (а проститутка писака – вдвойне проститутка), чтобы не выискивали в истории, чтобы не притягивали за уши, та же история оценит их рвение по достоинству.
Да, в историю вошли, даже – вляпались, но детям их будет стыдно,. Будет, будет и никуда от этого не деться. Дети всегда умнее.

Да, а к чему это всё я? Да, к тому, что все происходящее бред, и даже не сивой кобылы и не пьяный угар. А просто паранойя, помешательство, но не ума, а безумия. Столкнуть лбами два народа, брата с братом, мать с дочерью… бред!

А всё из-за чего? Из-за клочка земли?
Нет!
Просто не дает покоя одна простая мысль: что кто-то, где-то, без меня… хочет, и будет жить лучше.
А я не смогу, блин, в силу разных причин.
Значит, не пущать, не давать, задавить на корню, замочить… и т.д. «Айайай!»– сказал глупый король…дальше по тексту….
И, началось…
А кончится ли? вот в чем Вопрос!..
Всем удачи.
06.05.2014 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-07-31 11:43:46
Переглядів сторінки твору 650
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.460 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.171 / 5.42)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2026.06.08 19:35
Автор у цю хвилину відсутній