ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

С М
2026.01.09 21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить

Світлана Пирогова
2026.01.09 19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.

І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,

Олег Герман
2026.01.09 19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.

Іван Потьомкін
2026.01.09 18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…

Артур Курдіновський
2026.01.09 16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -

Юрко Бужанин
2026.01.09 15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився

Сергій Губерначук
2026.01.09 13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.

Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.

Тетяна Левицька
2026.01.09 11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.

Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця

Борис Костиря
2026.01.09 10:35
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.

Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Публіцистика

 Великий кусок

Мorituri te salutant.

Урапатриоты, приветствую вас!
Приветствую всех кто - за великую Русь. Всех кто за Белую и Малую, особенное почтение тем, кто за Новую.

Вся Украина стонет, истосковавшись по страстным объятиям старшего брата. Придите возьмите, как брали в восемнадцатом, как брали в тридцать девятом. Придите же... Что стоять и ломаться у границ Соборной. Зачем эти краснобайные прения в различных оонах и совбезах.

Придите, трахните, как всегда. Ведь не даром пословица русская есть: «Стерпится – слюбится»! Как не раз уже было. И, как случилось с Крымом.
Ну, конечно, исконно русская земля. Да, еще и обожжена бесславными войнами, начиная с турецкой и заканчивая второй мировой. Особенно, выделяется сдача Севастополя, и с тех пор, почему-то: «гордость русских моряков»!

Ну, конечно, эта благодатная земля, обожжена еще и солнцем.
И, когда один правитель понял, что, вконец, может потерять эту «гордость», то есть – превратить долину и взгорья с горами в пустыню, так как прежний правитель выгнал народ, который эту землю считал не славной, но священной, и ухаживал за ней, и она отвечала народу тем же, то есть была кормилицей.
Но кого стало кормить, когда вдруг, куда-то подевались хозяева, что любили эту землю?

Вот тогда –то и решил этот правитель оживить осиротевший остров, за счет не притязательного, работящего, ко всему привыкшего народа – формально передав во владение им эти скалы и полупустыни, а вместе с тем – и живописнейшие пейзажи, бухты и гавани. (И это последнее не дает покоя и по сей день и, сейчас как и всегда привлекает разного рода проходимцев, которые не хотят работать, а прилетают уже на готовое поживится… Это мы завсегда...). А также передал и всю славную и бесславную историю этого края.

И, кстати, надо сказать, что не просто передал... А обменял на другие земли, да еще и какие земли! Чернозёмы.... И, если подсчитать, то площадь этих земель, по какому - то странному совпадению, соответствует площади острова.

Вы скажите: « А народ?»
А народ тогда никто не спрашивал! Как и не спрашивают сейчас в «великом осколке», от когда-то большой империи. И этот «великий осколок», как терминатор, пытается пособирать сейчас все свои разбросанные части по всему миру,. И, не дай Бог, какая-нибудь часть, скажет, что она не часть, а одно целое, но совсем другое целое, отличное от «великого осколка».

Вот и теперь, происходит такая катавасия, то есть собирание Земель, не народов, а земель и, в этом - то, вся беда. А человека, людыну, никто не видит, за этим занятием собирания.

А собиратель, нумизмат и филателист – возомнил себя эдаким.... Да и слово то трудно подобрать - Наполеоном, что ли. Ну, разве, что по росту подходит... Так тот хоть просто воевал ради войны, и не прикрывался тем, что он идет освобождать всех французских гувернеров и гувернанток от русского и другого беспредела.

А наш «герой»! И, что ему неймется?… Внуки есть, миллиарды – есть, наложница – есть и, догадываюсь, не одна. На самолетах летает, на субмаринах ныряет, в птичьем ключе – ключевую роль играет, от умиления слезу пускает. Казалось бы, что еще для полного счастья надо…? Ан, нет? Не хочу быть простой барыней, а хочу быть столбовой дворянкой. Ну, опять в "калашный ряд" с «калашниковыми». Deja vu какое то….

Я думал, что поговорка: «сколько смогу съем, а остальное понадкусываю» – об украинцах, оказывается – нет. Крым откусил, еще не пережевав, принялся кусать другое. Так и до беды не далеко. Как - то переживательно за него становится, а вдруг несварение, или там заворот кишок… Да, и кирпич иногда на голову просто так падает… Хотя Воланд, говорил, что так просто не падает. Ну, не нам об этот судить. Всё может быть.

Да ладно, хочется тебе кусаться – кусайся, но стольких людей превратить в серую одобряющую и выделяющую только то, что предписано массу, не понятно какой природы?... Зачем? Хотя понятно.

А они, вроде ,и не против, а попробуй тут быть против? (Столько всяческих указов и законов: шаг влево, шаг вправо, как когда-то…). А людьми движет Страх. И их можно понять. Страх потерять работу, положение, рейтинг, любовницу, наконец. Особенно преуспели в этом рвении всеобщего «одобрямса» (опять актуально слово стало – чувствуете, нет? Скоро почувствуете) журналисты всех мастей: от репортера до главного редактора, ну, а всякие шефы, вообще впереди всех паровозов.

Нет, они не стреляют, не убивают, они чистенькие. Но они сначала эту кашу заварили, а теперь оправдывают. Потом, потом их потомки им вспомнят. Ведь сначала было слово. А потом уже берутся за вилы. А главный (Кисилёв), уже договорился до атомных вил, сказал, что у него вилы самые виловые вилы. И, что если захотят, то всех и вся превратят в кучу гноя. Во как!

И, чтобы не говорили труженики одной из самой древней профессии (а проститутка писака – вдвойне проститутка), чтобы не выискивали в истории, чтобы не притягивали за уши, та же история оценит их рвение по достоинству.
Да, в историю вошли, даже – вляпались, но детям их будет стыдно,. Будет, будет и никуда от этого не деться. Дети всегда умнее.

Да, а к чему это всё я? Да, к тому, что все происходящее бред, и даже не сивой кобылы и не пьяный угар. А просто паранойя, помешательство, но не ума, а безумия. Столкнуть лбами два народа, брата с братом, мать с дочерью… бред!

А всё из-за чего? Из-за клочка земли?
Нет!
Просто не дает покоя одна простая мысль: что кто-то, где-то, без меня… хочет, и будет жить лучше.
А я не смогу, блин, в силу разных причин.
Значит, не пущать, не давать, задавить на корню, замочить… и т.д. «Айайай!»– сказал глупый король…дальше по тексту….
И, началось…
А кончится ли? вот в чем Вопрос!..
Всем удачи.
06.05.2014 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-07-31 11:43:46
Переглядів сторінки твору 619
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.460 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.171 / 5.42)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.09.21 12:01
Автор у цю хвилину відсутній