ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Публіцистика

 Предисловие к послесловию, или наоборот

Уважаемые россияне и все русскоязычные и не только. Все те, кто ещё уважает себя.
Ответьте мне на один вопрос, если сможете: « Что хочет Россия от Украины». Только без ярлыков и цитат «великих».
Крым, Донбасс?
Ну, так там и так большинство заводов, комбинатов, здравниц, гостиниц – принадлежат российским олигархам!

Простой же люд – беспрепятственно ездит и ездил куда хотел и как хотел. И при этом вел себя, как истинный хозяин, да и встречали его соответственно. Как истинного хозяина.
Надуманная дискриминация русского языка? Ну да, в Крыму одна украинская гимназия, и 95% периодических печатных изданий на русском. Конечно – «дискриминация»
Так что же тогда, все таки нужно?

Ну, понятно, что правители России ностальгируют по великому СССРу. Даже у меня это иногда проскакивает. Но «щас не об этом»
Понятно, что всегда существует несколько причин любого действия. У нас на лицо три аспекта и причины братского поведения русского правительства, подчеркиваю, правительства, не людей, хотя поддержка и думание в унисон, тоже присутствует. Так вот, есть три аспекта - политический, военный, и экономический.

Кратко.
1. Восстановить пошатнувшуюся гегемонию на всем постсоветском пространстве и вообще в мире. Олимпиада, только подчеркнула, крен общества… и гигантоманию величия, за счет строительства потемкинских деревень и судьбоносных проектов, которые призваны прикрыть наметившуюся катастрофу развития страны из-за коррупции и прямого воровства … а на поверку, еще раз распилить выделенные миллиарды рублей, долларов, теньге, зайчиков, и обогатить еще больше правящую и направляющую верхушку общества.

2. Не дать возможность закрыть военную базу в Крыму, и любыми способами помешать вступлению Украины в НАТО. (Раньше Украина, сомневалась, теперь сомнений нет, и это благодаря России, её политике – сплотила украинский народ и открыла ему глаза).

3. Черноморский шельф, богат углеводородами и не только, и т.д.
Как видим, слова – НАРОД, мы не услышали. Будь то русскоговорящий, или еще какой ни будь унижаемый, и притесняемый местной властью народ, это правителей не волнует. Им нужна земля, территория. А люди, только мешают своими проблемами.

Вот уже Крым показывает. И крымчане понимают или начинают понимать, что их обманули, просто кинули, дальше будет, как в сказке… чем дальше в лес – тем страшнее.
И былая, так называемая дискриминация, покажется – раем, но это будет потом.
А Донбасс? Он нужен, только как земля – территория. Люди, шахтеры и другие пролетарии, только обуза.
Шахты, уголь? Самые не рентабельные и дорогие.
Закрыть? И получит Россия по полной программе, очень горяченькую свежую точку.

И хочется, и колется. И Крым тут, как оказалось, чемодан без ручки, еще тащить надо, и еще появится Донбасс, хоть тоже истинно русская земля, но можно и надорваться.
И надо точно всё просчитать… выход через южные районы Украины на Крым, оправдает себя или нет? Это уже серьезная шахматная задачка, и её с кондачка не решить, даже таким стратегам как Путин.

Но я думаю, тут еще есть и другая причина, которая очень глубоко зарыта. Это менталитет завидующего соседа или синдром соседа.
Зависть разрушительна по своей природе, но в нашем случае, она еще и является движущей силой, движет даже армией и зелеными человечками…

Ну почему, если ваш сосед строит себе дом, чуть побольше и лучше чем ваш, то обязательно его нужно поджечь, разрушить, загубить на корню?
Не лучше ли поднапрячься, посмотреть, и попытаться построить и себе такой же.

Что за странная мысль, и желание – всех учить, как жить? Неужели все внутренние проблемы решены? И русский народ, особенно в глубинке , - живет лучше других, а страна достигла невиданных высот? Догнали и перегнали Америку и другие страны?

Я своим скромным умом простого обывателя, никак в толк не возьму. Помогите мне разобраться, мои пишущие и думающие собратья.

А может это такой хитрый маневр, отвлечь от своих проблем, созданием внешнего врага? И тогда перед лицом заграничной проблемы – своя потускнеет и скажется не такой актуальной? Но ведь она не решится, а только отложится, с острой фазы перейдет в хроническую, и в итоге – все равно потихоньку убьет.

Конфронтация – это контпродуктивное (слово очень любят дипломаты) состояние.

И почему желание возвысится за счет унижения другого, всегда выше даже здравого смысла?

Очень прошу всех, мало-мальски сведущих в этом вопросе, пролить свет и объяснить мне, ху есть что?

Со своей стороны, обещаю не обижаться, принимать и сносить любые мнения и оценки, даже и не лицеприятные… опыт есть. Прошу потратьте немного своего драгоценного времени… Заранее благодарю…

20.04.2014 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-07-31 11:42:44
Переглядів сторінки твору 557
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.455 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.166 / 5.42)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2024.11.18 13:37
Автор у цю хвилину відсутній