ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Поплавський (1960) /
Публіцистика
Ответ Маяковскому 3
Эх, Маяковский , Маяковский. Знал бы ты, брат, как тебя за твои слова вспоминают не злым, тихим словом. Я уже не говорю о Щедрине и даже Лермонтове, который рискнул сказать – Прощай немытая Россия… . Но все таки «…дым отечества нам сладок и приятен»
Как я радуюсь за Россию. Её обширной территории, её неиссякаемым природным ископаемым, полям, лугам, берёзовым рощам, тайге и вечной мерзлоте. Арктическим льдам, озёрам, рекам, а особенно морям, которые омывают и умывают всю Россию и спокон веков являлись движущей силой развития.
А какое разнообразие фауны, ну просто «клондайк» для разного рода зоологов, биологов, ветеринаров и даже президентов, а так же охотников, которые « не зная нег, в отъезжем поле он гарцует».
А почему, охота стала так привлекательна всем представителям мира сего, да просто, « в деревне скучно, грязь, ненастье, да вой волков».
Но я совсем не об этом. Вот глядя на глобус России, на бескрайние её просторы, где, казалось бы, вольно дышится и спокойно живется, ан нет, чувствуешь, что что-то здесь не так.
Вся эта ширь и глубина рек, вся бескрайность тундры, все богатства Сибири и Дальнего Востока почему то не дают того полного, глубокого удовлетворения, которое было, которое царило в прошлой, сссровоской империи.
Ведь и тогда были проблемы. Да, вроде были, но о них не говорили, или говорили, но шепотом… А шо потом? А мы сейчас видим «шо».
Когда прищемишь палец, то болит весь организм. Вот и прищемился палец и не один, когда распался СССР. Фантомные боли гуляли по всем телам всех пост правителей. И все носились с этой болью, как дурень со ступой. И вот нашелся бравый, крутой молодец. И взялся за лечение. (но говорят же ,- заставь дурака Богу молится…)
И пошло поехало…. прорвало… Ведь болячка могла отравить весь организм, по этому её правильно «умные доктора» из КГБ, вывели наружу. А болеутоляющее, наркосодержащее, под названием «крымнаш», некоторое время тоже действовало, снимало боль, но дозы уже не достаточно. Как наркоману, дозу постоянно надо повышать, так и в нашем случае, нужно еще более сильнодействующий препарат типа «донбаснаш», «тавриянаш», «херсоннаш» и так до бесконечности. Хоть все прекрасно знают, чем и как кончают наркоманы. Знают.
Но все уверуют, что вот они то, смогут во время соскочить с иглы. Могут, но – в могилу, а в нашем случае, и очень быстро.
Почему, да это просто, очень, просто. То, что сейчас происходит между братьями – это ВОЙНА. Кто то скажет, да нет, это игрушки, так пальнули пару раз, для острастки…. Не, дорогие братья и сестры, это Война. По тому что если убили двух человек – это бандитизм, 10, 20 человек - это терроризм, а когда каждый день убивают столько же и даже более, и методично, планово, жестоко, когда есть пленные, когда производятся расстрелы, когда разрушаются дома и взрываются мосты, вокзалы, заводы и т.д. …то это –ВОЙНА, со всеми вытекающими отсюда последствиями.
И война, как помним из истории, приходит, почти к каждому в дом. Хотите или не хотите. Звали, не звали. А если молчали, а тем более кричали – Ату его!.. То, сам Бог велел Марсу заявится к вам в дом и забрать свою дань. Так что…
А причина? А причина одна и банальна. Ну не может Россия терпеть и допустить, что рядом кто-то хочет жить, думать, действовать не так как хотят и думают они. Что кто-то, вдруг, сможет из шеренги бега (топтания) на месте, вырваться вперед и станет жить лучше, или хотя бы попытается. А если еще и достигнет задуманного, тогда станет всем ясно, что руководящая и направляющая сила ума руководства, была, мягко сказать, не состоятельна, и путь выбран совсем не в ту степь.
Но это будет потом, обязательно будет. Как бы не пыжились, и не надували щеки гениальные политики от грязи, в итоге ничего не получится. И слепые прозреют и глухие почувствуют.
А пока? А пока пусть народ, с уготованным им сценарием, их правителями, пройдут все положенные им круги…
Но вы можете справедливо заметить, а причем здесь Маяковский. Отвечу, - А вот Маяковский, здесь, точно не причем…
16.07.2014 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ответ Маяковскому 3
Эх, Маяковский , Маяковский. Знал бы ты, брат, как тебя за твои слова вспоминают не злым, тихим словом. Я уже не говорю о Щедрине и даже Лермонтове, который рискнул сказать – Прощай немытая Россия… . Но все таки «…дым отечества нам сладок и приятен»
Как я радуюсь за Россию. Её обширной территории, её неиссякаемым природным ископаемым, полям, лугам, берёзовым рощам, тайге и вечной мерзлоте. Арктическим льдам, озёрам, рекам, а особенно морям, которые омывают и умывают всю Россию и спокон веков являлись движущей силой развития.
А какое разнообразие фауны, ну просто «клондайк» для разного рода зоологов, биологов, ветеринаров и даже президентов, а так же охотников, которые « не зная нег, в отъезжем поле он гарцует».
А почему, охота стала так привлекательна всем представителям мира сего, да просто, « в деревне скучно, грязь, ненастье, да вой волков».
Но я совсем не об этом. Вот глядя на глобус России, на бескрайние её просторы, где, казалось бы, вольно дышится и спокойно живется, ан нет, чувствуешь, что что-то здесь не так.
Вся эта ширь и глубина рек, вся бескрайность тундры, все богатства Сибири и Дальнего Востока почему то не дают того полного, глубокого удовлетворения, которое было, которое царило в прошлой, сссровоской империи.
Ведь и тогда были проблемы. Да, вроде были, но о них не говорили, или говорили, но шепотом… А шо потом? А мы сейчас видим «шо».
Когда прищемишь палец, то болит весь организм. Вот и прищемился палец и не один, когда распался СССР. Фантомные боли гуляли по всем телам всех пост правителей. И все носились с этой болью, как дурень со ступой. И вот нашелся бравый, крутой молодец. И взялся за лечение. (но говорят же ,- заставь дурака Богу молится…)
И пошло поехало…. прорвало… Ведь болячка могла отравить весь организм, по этому её правильно «умные доктора» из КГБ, вывели наружу. А болеутоляющее, наркосодержащее, под названием «крымнаш», некоторое время тоже действовало, снимало боль, но дозы уже не достаточно. Как наркоману, дозу постоянно надо повышать, так и в нашем случае, нужно еще более сильнодействующий препарат типа «донбаснаш», «тавриянаш», «херсоннаш» и так до бесконечности. Хоть все прекрасно знают, чем и как кончают наркоманы. Знают.
Но все уверуют, что вот они то, смогут во время соскочить с иглы. Могут, но – в могилу, а в нашем случае, и очень быстро.
Почему, да это просто, очень, просто. То, что сейчас происходит между братьями – это ВОЙНА. Кто то скажет, да нет, это игрушки, так пальнули пару раз, для острастки…. Не, дорогие братья и сестры, это Война. По тому что если убили двух человек – это бандитизм, 10, 20 человек - это терроризм, а когда каждый день убивают столько же и даже более, и методично, планово, жестоко, когда есть пленные, когда производятся расстрелы, когда разрушаются дома и взрываются мосты, вокзалы, заводы и т.д. …то это –ВОЙНА, со всеми вытекающими отсюда последствиями.
И война, как помним из истории, приходит, почти к каждому в дом. Хотите или не хотите. Звали, не звали. А если молчали, а тем более кричали – Ату его!.. То, сам Бог велел Марсу заявится к вам в дом и забрать свою дань. Так что…
А причина? А причина одна и банальна. Ну не может Россия терпеть и допустить, что рядом кто-то хочет жить, думать, действовать не так как хотят и думают они. Что кто-то, вдруг, сможет из шеренги бега (топтания) на месте, вырваться вперед и станет жить лучше, или хотя бы попытается. А если еще и достигнет задуманного, тогда станет всем ясно, что руководящая и направляющая сила ума руководства, была, мягко сказать, не состоятельна, и путь выбран совсем не в ту степь.
Но это будет потом, обязательно будет. Как бы не пыжились, и не надували щеки гениальные политики от грязи, в итоге ничего не получится. И слепые прозреют и глухие почувствуют.
А пока? А пока пусть народ, с уготованным им сценарием, их правителями, пройдут все положенные им круги…
Но вы можете справедливо заметить, а причем здесь Маяковский. Отвечу, - А вот Маяковский, здесь, точно не причем…
16.07.2014 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію