ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

С М
2026.01.09 21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить

Світлана Пирогова
2026.01.09 19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.

І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,

Олег Герман
2026.01.09 19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.

Іван Потьомкін
2026.01.09 18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…

Артур Курдіновський
2026.01.09 16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -

Юрко Бужанин
2026.01.09 15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився

Сергій Губерначук
2026.01.09 13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.

Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.

Тетяна Левицька
2026.01.09 11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.

Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця

Борис Костиря
2026.01.09 10:35
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.

Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Публіцистика

 Ответ Маяковскому 2

маленькое продолжение.

краткое содержание предыдущей части вопроса: в нем предлагалось не переписывать историю, а создавать новую жизнь.

...Но, на территории, которая претерпела почти, медицинское обрезание, строить новое не очень получалось, или хотелось, и тогда принялись латать прогнившую старую систему, так как создать новую, серого вещества не хватает. А старая система ценностей серьезно пострадала, после небольшого открытия, заметьте, не надолго, разных архивов и разрешения печатать то, что раньше пылилось в домашних ящиках многих писателей.

И джина начали запихивать назад в бутылку, кого в Бутырку, кого в Матросскую тишину, а кого и подальше, даже некоторых на Плутоний отправляли, других на шарфиках вешали, иных тупо, без затей, убивали, разоблачали, сажали, высылали…

Вся сссровская агитмашина заработала на полную мощь, и плюс еще вооружилась системой геббельсовской пропаганды. Еще немного и Сталина – канонизируют.
А какие патриотические фильмы, милиция, ставшая полицией сразу превратилась в неподкупный фортпост, армия – а как же, самая передовая и целенаправленная, (уже известно куда), а в сериалах - все живут в великолепных особняках и почему-то плачут, не могут найти бедных, чтоб поделится деньгами.

Но, нужно отдать должное, еще находятся те, «кто честно жить не хочет», но с ними ведут незримый бой все прогрессивные полицейские. Которым сейчас еще дадут право или возможность, не быть ответственными при нанесении травм людям, вот это пик демократии.
Поздравляю всех россиян.

Я понимаю отношение к официальной политике всяких лизоблюдных чиновников, которые ничего делать не умеют, а только постировать, то что говорит «великий и мудрый», ведь за это он деньги получает. Но простые граждане, всегда скептически относились к такого рода, и действиям и идеям. Но, вероятно, уже все и всё и сами люди, как народ – умер. Его умертвили убаюкивая песнями в перемешку с водкой, наркотиками и урапатриотической пропагандой.
И думается не скоро «оковы тяжкие падут».

А просто надо было жить и думать самому, куда и какой дорожкой, а главное – с кем идти.

Но некогда думать, и собственно зачем, указующий перс покажет направление движения – и можно ползти до очередного полустанка под названием выборы, на которых уже давно никто никого не выбирает.

Но я не пытаюсь кого-то вразумить или, не дай Бог оскорбить, выбор каждого, это его выбор. Как писал поэт.. «в конце пути придётся рассчитаться».
У меня только один, простой вопрос, - а почему бы не жить в своей помойке и не заглядывать, как живут другие - в своей?

Я уже и не предлагаю, хотя бы просто постараться понять, что такое Украина. И раз и навсегда уразуметь, что Украина не Россия. Хотя, как принято было говорить и думать что это братские народы, но по моему, столько крови ни один самый чужой народ не пролил, по вине другого, а у нас даже сейчас эта кровь проливается, с обеих сторон, и дай Бог, чтоб не окрасила все реки, как с одной так и с другой стороны.

Отпустите Украину, как заблудшую жену, и вам же будет легче. И если не дай Бог, захочет вернутся, вот тогда можете ставить условия.

А теперь к Маяковскому, это было в далеком 1926 году. Он кого-то спрашивал, уже не помню… кого.

Знаете ли вы
украинскую ночь?
Нет,
вы не знаете украинской ночи!
А что мы знаем
о лице Украины?
Знаний груз
у русского
тощ -
тем, кто рядом,
почета мало.
Знают вот
украинский борщ,
знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов -
Бульбы
и известного Шевченка, -
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся.
А если прижмут -
зардеется розой
и выдвинет
аргумент новый:
возьмет и расскажет
пару курьезов -
анекдотов
украинской мовы.
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
зубы не скаль.
Разучите
эту мову
на знаменах -
лексиконах алых, -
эта мова
величава и проста:
"Чуеш, сурмы загралы,
час расплаты настав... "
Разве может быть
затрепанней
да тише
слова
поистасканного
"Слышишь"?!
Я
немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, -
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово "чуеш".
Трудно

людей
в одно истолочь,
собой
кичись не очень.
Знаем ли мы
украинскую ночь?
Нет,
мы не знаем украинской ночи.

А мой ответ – прост.
Лучше бы не знали и не узнали, что такое украинская ночь. Почему?
Ну это уже совсем другая история.

25.06.2014 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-07-31 11:40:38
Переглядів сторінки твору 651
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.460 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.171 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.787
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.09.21 12:01
Автор у цю хвилину відсутній