ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Публіцистика

 Ответ Маяковскому

Пролог.

Разно уважаемые доморощенные историки.

Я тоже такой же историк, как многие из вас. То есть родился, жил, воспитывался в СССРе. Так же благоговейно относился ко всему советскому – пропаганде всемирного коммунизма, братству и равенству, миру во всем мире. Но по мере взросления, начал замечать двойные стандарты в политике нашей руководящей и направляющей партии и, её глубокое лицемерие.

Да не только я такой прогрессивный выискался, все видели, все понимали, все тихонько на кухнях возмущались, все рассказывали анекдоты, почти все доносили друг на друга, кто-то сидел за свои дела, кто-то за рассказы, кто-то за наветы. Лучших из лучших выдворяли из страны, других высылали в благодатную Сибирь и не только, многих тупо убивали, отправляли в психушки, а в это время, на парадах, площадях и улицах, люди плясали, пели и радовались, очень радовались, искренне радовались….

Радовались, что не их выслали, посадили, убили. Еще больше радовались докторской колбасе, кефиру и кухонному гарнитуру. Студенты радовались стипендии и «американским» джинсам, пластинкам из-за бугра, жвачке и кока-коле, ну конечно же Марльборо, которое курили даже те, кто никогда не курил. Вот тут дым отечества уступал, дыму загнивающего запада.

Да, запад гниет и доселе, а у нас уже сменилось и меняется очередная формация общества, а запад всё гниет и гниет. И когда это безобразие кончится, никто из доморощенных пророков не знает, хоть скорый крах - все давно предсказывали.
Но тут как водится, за что боролись - на то и напоролись. То есть то что прочили и желали западу, по какой-то странной причине случилось с с великой и не рушимой, ну да, не долго музыка играла, империя построенная с помощью палки и пряника, как всякая гетеро система, которая теряет внешнюю энергетическую подпитку – лопнула. Закон сохранения энергии. Это химический закон. Не буду его описывать. Кому интересно, может самостоятельно исследовать и убедится.
Но я не об этом.

Потом наше общество, так и не родив настоящего гомосоветикус, центробежно разбежалось.
Сори, за тавтологию. И вот тут-то начинается самое интересное. Гены, которые уже чуть протухли под воздействием коммунистического солнца, начали давать свои, мягко говоря странные всходы.

Реванш.
Есть такое хорошее слово, а так же понятие и даже стимул к действию. Так было во все времена, начиная с древней истории и заканчивая прошлым веком, что и благополучно перекочевало в наш просвещенный 21 век.
А как же, ведь его носители, тоже прошли рубеж конца света и не одного, и донесли помыслы и чаяния возрождения некогда великой империи. Эти осколки КГБ, МГБ, ОБХСС, КПСС,…вас не смущают последние две буквы или звуки? Если нет - тогда пойдем дальше, пойдем вместе, если еще не надоел.
Ну так вот - эти осколки, как кусочки терминатора, начали собираться в единое целое, которое перед собой видело, …а что видело, еще само и до конца не поняло.

Но генная память говорит, что мы опять «старый мир разрушим до основанья, а затем», и опять, что будет за тем - не понятно, но любое движение это жизнь, кто-то сказал из великих, а новоиспеченные полководцы всё так же любят опираться на чьи то, хотя давно устарелые и себя дискредитировавшие идеи, но это не важно

. Важно, что пойдем, и всем покажем «кузькину мать», в виде мощного ядерного и не только – кулака. Опять же, мудрая поговорка гласит – сила есть, ума не надо. Но почему-то все время забывают при этом, что сила уже по физическому закону уравновешивается противосилой, то есть рождает противодействие, и оно часто превосходит, это уже не физический закон, приложенную силу. Так то же часто было в недалекой истории 20 века.

Но историю у нас не учат, её пишут, и переписывают, создают и сочиняют под каждого нового правителя. Кто-то не согласен? Возьмите учебники истории разных времен и удостоверьтесь.
К чему я это все, да к тому, что у России, нет не так, для российских правителей было всегда два аспекта в правлении и развитии своей державы, если можно так сказать о развитии и державе. Это – собирание земель и внешний враг.

«Ой-ой-ой» - вскричал глупый король, потому что слов для возмущения у него не было… так и с нашими (вашими) правителями, которые старея, хотят выглядеть на все сто и успеть еще наследить и для истории. Многим уже удалось, а иные – еще следят. Вы следите за моей мыслью? Ну так вот, мы плавно переходим к самому интересному, то есть к собиранию земель. Так случилось, что империя распалась, какая жалость, многие поплакали, поплакали за утерянными возможностями и начали строить и обустраивать свои дома, как Бог дал и насколько хватало умения на то время...
Вы спросите,- А причем тут Маяковский?
Отвечу,
- Я только начал, это всего лишь - пролог...
Пойду немного постреляю, вернусь и допишу...

13.06.2014 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-07-31 11:39:36
Переглядів сторінки твору 753
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.455 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.166 / 5.42)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2024.11.18 13:37
Автор у цю хвилину відсутній