ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.11.06 21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…

Борис Костиря
2025.11.06 21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,

Євген Федчук
2025.11.06 21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про

В Горова Леся
2025.11.06 17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.

Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,

Артур Курдіновський
2025.11.06 17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?

Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,

Артур Сіренко
2025.11.06 15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,

Іван Потьомкін
2025.11.06 13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж

Микола Дудар
2025.11.06 09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.

Віктор Насипаний
2025.11.06 01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.

Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,

Борис Костиря
2025.11.05 21:38
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.

Юрій Лазірко
2025.11.05 17:58
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким

С М
2025.11.05 15:16
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене

вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є

Микола Дудар
2025.11.05 09:26
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…

Артур Курдіновський
2025.11.05 02:51
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.

А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,

Борис Костиря
2025.11.04 22:11
Із рокера він став перукарем,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,

Федір Паламар
2025.11.04 21:58
Кволі у полі тополі,
В Полі доволі квасолі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Инвестор
- Дорогие сограждане! - провозгласил толстый чернявый человечек, - поздравляю вас! В наше село наконец-то пришел он! - и человечек ткнул пальцем в солидного дядю с кожаным портфелем и в шикарной "тройке". - ИНВЕСТОР! - выкрикнул человечек.

Дядя откашлялся, слегка поклонился человечку и решительно взял слово:
- Дорогие жители, - тут он скосил глаз на человечка, который моментально что-то произнес, совершенно беззвучно, но с такой безукоризненной артикуляцией, что все собравшиеся также беззвучно произнесли название своего села, и дяде этого делать не пришлось.

- Сегодня счастливый день. И для меня лично, и для вас. Наша компания, - тут он понизил голос так интимно, что всем на какую-то долю секунды показалось, что компания принадлежит и им тоже, - несет людям здоровье. Мы обеспечиваем людям счастливую долгую полноценную жизнь.

- Лекарства производят, - полетел над толпой шепоток. - Не, протезы... Знахари... Экстрасенсы.

Дядя дернул бровью. Воцарилась тишина.
- Это замечательно, - продолжил дядя, - что у вас такое маленькое село. Это чудесно, что село ваше расположено так далеко от цивилизации. Наше производство требует самых высоких экологических стандартов. Ведь мы несем людям новое здоровье и даже, - дядя сделал чрезвычайно убедительную паузу, - новую жизнь. - Слово "жизнь" было произнесено с таким благоговением, что им сразу же глубоко прониклись люди, обступившие дядю, а собаки, затеявшие было драку неподалеку, улеглись в пыль и принялись подобострастно разглядывать дядины ляжки, туго обтянутые безукоризненными брюками.

- Многие из вас получат работу в нашей компании, - гнул свое дядя. - Село получит инвестиции в социальную инфраструктуру. У вас будет все то, что имеют жители столицы: больница, детсад, школа, бассейн, фитнес-центр, интернет и все, что положено иметь каждому уважающему себя населенному пункту в 21-ом веке.

В толпе одобрительно зашумели. Дядя снова заговорил, и голоса моментально стихли:
- Это все - достойная плата за такую безупречную экологию, как у вас. Мы уже работали в разных городах и селах нашей страны, - и дядя произнес несколько незнакомых названий, - и пришли к выводу, что за самую лучшую экологию надо платить самую высокую цену. Только тогда наши продукты действительно спасают здоровье и, - дядя сделал чрезвычайно убедительную паузу и благоговейно произнес, - саму жизнь. - Слово "жизнь" на этот раз прозвучало еще торжественней, люди в толпе закивали с весьма серьезным видом, а собаки даже переглянулись.

Дядя продолжил - теперь его голос звучал менее формально, стал он интимно-пригласительным и неотразимо завлекательным:
- Завтра, дорогие мои, в честь начала нашей деятельности и процветания вашего села объявлен большой банкет. Вы все приглашены. Все, до последнего жителя села. Начало в 15.00 в клубе. А вас, - дядя скосил глаза на человечка, который тут же подскочил к нему с самым услужливым видом, - я попрошу обеспечить полную явку, - эти слова дядя произнес с такой лукавой угрозой, что все дружно рассмеялись, а собаки подбежали к дяде, размахивая хвостами и всем своим видом приглашая: давай поиграем! Дядя сделал всем ручкой и скрылся в лимузине. Лимузин тут же вальяжно тронулся с места.

На следующий день ровно в 15.00 клуб был полон, а село полностью опустело. Дядя как-то по-особенному, пристально, словно пересчитывая, оглядел всех, поднял свою рюмку и провозгласил первый тост – «За процветание нашего села!», но не выпил, поставил рюмку и попросил его извинить - срочный звонок.

Он вышел в коридорчик, прикрыл за собой дверь, вытащил из неразлучного портфеля ноутбук и раскрыл его. Коридорчик озарился неземным светом. Дядя огляделся, увидел кривой стул в углу, устроился на нем бочком, уложил ноутбук на колени, и его пальцы запорхали по клавиатуре:

«Дорогой Патрон, спешу сообщить Вам об очередном успехе. Экология тут действительно выше всех ожиданий. Население в восторге. Наша компания немедленно покорила сердца людей. Идеями спасения здоровья и жизни искренне прониклись все местные. Власти нас поддерживают во всем. Проживает здесь всего 134 человека, наш контингент. Не могу не повторить: экология отличнейшая. Вы, как всегда, нашли именно то место, восхищен Вами и Вашим талантом, уважаемый Патрон. – Тут дядя отвлекся от письма и к чему-то внимательно прислушался, одобрительно кивнул и вернулся к письму. – Прошу Вас распорядиться, пусть размесят объявления в клиниках-партнерах. Всё - почки, печень, в общем, весь ассортимент, вплоть до кожи – в обычных для такого населения количествах, минус обычный процент брака.
С верой в дело спасения здоровья и жизни, искренне Ваш, Р.Б.
Постскриптум: нежнейшие приветы Вашим жене и дочерям".

Он захлопнул крышку ноутбука и уверенным пружинистым шагом вернулся в зал. Там уже все спали.

2014 г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-04 07:15:21
Переглядів сторінки твору 497
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній