ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.05.07 18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку. «Ані разу не спадало на думку». «А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Инвестор
- Дорогие сограждане! - провозгласил толстый чернявый человечек, - поздравляю вас! В наше село наконец-то пришел он! - и человечек ткнул пальцем в солидного дядю с кожаным портфелем и в шикарной "тройке". - ИНВЕСТОР! - выкрикнул человечек.

Дядя откашлялся, слегка поклонился человечку и решительно взял слово:
- Дорогие жители, - тут он скосил глаз на человечка, который моментально что-то произнес, совершенно беззвучно, но с такой безукоризненной артикуляцией, что все собравшиеся также беззвучно произнесли название своего села, и дяде этого делать не пришлось.

- Сегодня счастливый день. И для меня лично, и для вас. Наша компания, - тут он понизил голос так интимно, что всем на какую-то долю секунды показалось, что компания принадлежит и им тоже, - несет людям здоровье. Мы обеспечиваем людям счастливую долгую полноценную жизнь.

- Лекарства производят, - полетел над толпой шепоток. - Не, протезы... Знахари... Экстрасенсы.

Дядя дернул бровью. Воцарилась тишина.
- Это замечательно, - продолжил дядя, - что у вас такое маленькое село. Это чудесно, что село ваше расположено так далеко от цивилизации. Наше производство требует самых высоких экологических стандартов. Ведь мы несем людям новое здоровье и даже, - дядя сделал чрезвычайно убедительную паузу, - новую жизнь. - Слово "жизнь" было произнесено с таким благоговением, что им сразу же глубоко прониклись люди, обступившие дядю, а собаки, затеявшие было драку неподалеку, улеглись в пыль и принялись подобострастно разглядывать дядины ляжки, туго обтянутые безукоризненными брюками.

- Многие из вас получат работу в нашей компании, - гнул свое дядя. - Село получит инвестиции в социальную инфраструктуру. У вас будет все то, что имеют жители столицы: больница, детсад, школа, бассейн, фитнес-центр, интернет и все, что положено иметь каждому уважающему себя населенному пункту в 21-ом веке.

В толпе одобрительно зашумели. Дядя снова заговорил, и голоса моментально стихли:
- Это все - достойная плата за такую безупречную экологию, как у вас. Мы уже работали в разных городах и селах нашей страны, - и дядя произнес несколько незнакомых названий, - и пришли к выводу, что за самую лучшую экологию надо платить самую высокую цену. Только тогда наши продукты действительно спасают здоровье и, - дядя сделал чрезвычайно убедительную паузу и благоговейно произнес, - саму жизнь. - Слово "жизнь" на этот раз прозвучало еще торжественней, люди в толпе закивали с весьма серьезным видом, а собаки даже переглянулись.

Дядя продолжил - теперь его голос звучал менее формально, стал он интимно-пригласительным и неотразимо завлекательным:
- Завтра, дорогие мои, в честь начала нашей деятельности и процветания вашего села объявлен большой банкет. Вы все приглашены. Все, до последнего жителя села. Начало в 15.00 в клубе. А вас, - дядя скосил глаза на человечка, который тут же подскочил к нему с самым услужливым видом, - я попрошу обеспечить полную явку, - эти слова дядя произнес с такой лукавой угрозой, что все дружно рассмеялись, а собаки подбежали к дяде, размахивая хвостами и всем своим видом приглашая: давай поиграем! Дядя сделал всем ручкой и скрылся в лимузине. Лимузин тут же вальяжно тронулся с места.

На следующий день ровно в 15.00 клуб был полон, а село полностью опустело. Дядя как-то по-особенному, пристально, словно пересчитывая, оглядел всех, поднял свою рюмку и провозгласил первый тост – «За процветание нашего села!», но не выпил, поставил рюмку и попросил его извинить - срочный звонок.

Он вышел в коридорчик, прикрыл за собой дверь, вытащил из неразлучного портфеля ноутбук и раскрыл его. Коридорчик озарился неземным светом. Дядя огляделся, увидел кривой стул в углу, устроился на нем бочком, уложил ноутбук на колени, и его пальцы запорхали по клавиатуре:

«Дорогой Патрон, спешу сообщить Вам об очередном успехе. Экология тут действительно выше всех ожиданий. Население в восторге. Наша компания немедленно покорила сердца людей. Идеями спасения здоровья и жизни искренне прониклись все местные. Власти нас поддерживают во всем. Проживает здесь всего 134 человека, наш контингент. Не могу не повторить: экология отличнейшая. Вы, как всегда, нашли именно то место, восхищен Вами и Вашим талантом, уважаемый Патрон. – Тут дядя отвлекся от письма и к чему-то внимательно прислушался, одобрительно кивнул и вернулся к письму. – Прошу Вас распорядиться, пусть размесят объявления в клиниках-партнерах. Всё - почки, печень, в общем, весь ассортимент, вплоть до кожи – в обычных для такого населения количествах, минус обычный процент брака.
С верой в дело спасения здоровья и жизни, искренне Ваш, Р.Б.
Постскриптум: нежнейшие приветы Вашим жене и дочерям".

Он захлопнул крышку ноутбука и уверенным пружинистым шагом вернулся в зал. Там уже все спали.

2014 г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-04 07:15:21
Переглядів сторінки твору 441
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній