ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в

Ірина Вовк
2026.08.05 12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз

Тетяна Левицька
2026.08.05 11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.

Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,

хома дідим
2026.08.05 09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм

Віктор Кучерук
2026.08.05 05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.

Роксолана Вірлан
2026.08.05 00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,

і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині

Ольга Садкова
2026.08.04 21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.

Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч

Світлана Пирогова
2026.08.04 20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.

Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень

Паб Лімерик
2026.08.04 17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.

Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.

Кока Черкаський
2026.08.04 16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Инвестор
- Дорогие сограждане! - провозгласил толстый чернявый человечек, - поздравляю вас! В наше село наконец-то пришел он! - и человечек ткнул пальцем в солидного дядю с кожаным портфелем и в шикарной "тройке". - ИНВЕСТОР! - выкрикнул человечек.

Дядя откашлялся, слегка поклонился человечку и решительно взял слово:
- Дорогие жители, - тут он скосил глаз на человечка, который моментально что-то произнес, совершенно беззвучно, но с такой безукоризненной артикуляцией, что все собравшиеся также беззвучно произнесли название своего села, и дяде этого делать не пришлось.

- Сегодня счастливый день. И для меня лично, и для вас. Наша компания, - тут он понизил голос так интимно, что всем на какую-то долю секунды показалось, что компания принадлежит и им тоже, - несет людям здоровье. Мы обеспечиваем людям счастливую долгую полноценную жизнь.

- Лекарства производят, - полетел над толпой шепоток. - Не, протезы... Знахари... Экстрасенсы.

Дядя дернул бровью. Воцарилась тишина.
- Это замечательно, - продолжил дядя, - что у вас такое маленькое село. Это чудесно, что село ваше расположено так далеко от цивилизации. Наше производство требует самых высоких экологических стандартов. Ведь мы несем людям новое здоровье и даже, - дядя сделал чрезвычайно убедительную паузу, - новую жизнь. - Слово "жизнь" было произнесено с таким благоговением, что им сразу же глубоко прониклись люди, обступившие дядю, а собаки, затеявшие было драку неподалеку, улеглись в пыль и принялись подобострастно разглядывать дядины ляжки, туго обтянутые безукоризненными брюками.

- Многие из вас получат работу в нашей компании, - гнул свое дядя. - Село получит инвестиции в социальную инфраструктуру. У вас будет все то, что имеют жители столицы: больница, детсад, школа, бассейн, фитнес-центр, интернет и все, что положено иметь каждому уважающему себя населенному пункту в 21-ом веке.

В толпе одобрительно зашумели. Дядя снова заговорил, и голоса моментально стихли:
- Это все - достойная плата за такую безупречную экологию, как у вас. Мы уже работали в разных городах и селах нашей страны, - и дядя произнес несколько незнакомых названий, - и пришли к выводу, что за самую лучшую экологию надо платить самую высокую цену. Только тогда наши продукты действительно спасают здоровье и, - дядя сделал чрезвычайно убедительную паузу и благоговейно произнес, - саму жизнь. - Слово "жизнь" на этот раз прозвучало еще торжественней, люди в толпе закивали с весьма серьезным видом, а собаки даже переглянулись.

Дядя продолжил - теперь его голос звучал менее формально, стал он интимно-пригласительным и неотразимо завлекательным:
- Завтра, дорогие мои, в честь начала нашей деятельности и процветания вашего села объявлен большой банкет. Вы все приглашены. Все, до последнего жителя села. Начало в 15.00 в клубе. А вас, - дядя скосил глаза на человечка, который тут же подскочил к нему с самым услужливым видом, - я попрошу обеспечить полную явку, - эти слова дядя произнес с такой лукавой угрозой, что все дружно рассмеялись, а собаки подбежали к дяде, размахивая хвостами и всем своим видом приглашая: давай поиграем! Дядя сделал всем ручкой и скрылся в лимузине. Лимузин тут же вальяжно тронулся с места.

На следующий день ровно в 15.00 клуб был полон, а село полностью опустело. Дядя как-то по-особенному, пристально, словно пересчитывая, оглядел всех, поднял свою рюмку и провозгласил первый тост – «За процветание нашего села!», но не выпил, поставил рюмку и попросил его извинить - срочный звонок.

Он вышел в коридорчик, прикрыл за собой дверь, вытащил из неразлучного портфеля ноутбук и раскрыл его. Коридорчик озарился неземным светом. Дядя огляделся, увидел кривой стул в углу, устроился на нем бочком, уложил ноутбук на колени, и его пальцы запорхали по клавиатуре:

«Дорогой Патрон, спешу сообщить Вам об очередном успехе. Экология тут действительно выше всех ожиданий. Население в восторге. Наша компания немедленно покорила сердца людей. Идеями спасения здоровья и жизни искренне прониклись все местные. Власти нас поддерживают во всем. Проживает здесь всего 134 человека, наш контингент. Не могу не повторить: экология отличнейшая. Вы, как всегда, нашли именно то место, восхищен Вами и Вашим талантом, уважаемый Патрон. – Тут дядя отвлекся от письма и к чему-то внимательно прислушался, одобрительно кивнул и вернулся к письму. – Прошу Вас распорядиться, пусть размесят объявления в клиниках-партнерах. Всё - почки, печень, в общем, весь ассортимент, вплоть до кожи – в обычных для такого населения количествах, минус обычный процент брака.
С верой в дело спасения здоровья и жизни, искренне Ваш, Р.Б.
Постскриптум: нежнейшие приветы Вашим жене и дочерям".

Он захлопнул крышку ноутбука и уверенным пружинистым шагом вернулся в зал. Там уже все спали.

2014 г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-04 07:15:21
Переглядів сторінки твору 541
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній