***
Помолитись чи простити їм усім
Розвернути, зупинити чи ти підеш сам ?
Та чи можна зупинити каплю на росі
Та чи можна повернути й відірвать шассі
І за свою власну думку получити по зубам
Та чи можна дихать вглуб
Чи повірити словам
Не можливо все забути і покинути вітрам
Зупинити неможливо ті текучі відчуття
Й почуватися сміливо повернувши почуття
Розвернутись і спіймати мить всього життя
Та за що ж її ловити
Всюди лиш слова буття
А думки мов стебла друку
Линуть в голові кивком
То прогалини науки
Чи у горлі ком
Ти ідеш і спотикання
Всюди тут кругом
І усюди зволікання
Чи прості слова
Потребують так кохання
Зречені вуста
Потребує серце ритму
Та чи спокій в нім
Музику писату хочу
Та немаю чим
Хочеться не зволікати – потонути в нім
Та навколо чую лиш той сірий дим
Дим димком у горлі і чиєсь плече
Та чи вірне нині – гаряче пече
І так піднімаєш те що є у нім
І уже кульгаєш, будучи нічим
Та штовхнуло знову збоку десь у вир
І ти поглинаєш мов вазонок пил
І так хочеш все зіпхати на когось іще
Як завжди репетувати що не робиш ти
Та за мить і ти побачиш новеє кліше
І так хочеш підхопити мов дитину ту
І сказати «я не тону», та тоне усе
І ковтати лиш ковтками
Той зковтаннний вир
І раптово опинитись тихо й серед гір
Та і там не так спокійно – спокою нема
Огортає мало й скоро вся та мерзлота
Й спогади туманно
Відступають вдаль
Лиш з далекого лимана
Туга і печаль

@ Дівчур Христина